З кожним роком в Україні все більшої актуальності набуває проблема величезної кількості безхатніх тварин. Зграї можуть об’єднуватись та чинити велику загрозу для життя мешканців, як сталось, наприклад, на Полтавщині у 2019 році, коли загинула дівчина.

Втім як бути сучасному українцю? Як зрозуміти масштаб проблеми та як вплинути на ситуацію?

П’ять років тому, йдучи додому я побачила кошеня, яке викинули на вулицю. Пройти повз я не змогла. Так почалась моя особиста історія дружби з безхатніми тваринами. Взявши до себе одного з вусатих представників цієї народності – я розуміла, що всім допомогти не зможу, хоча неймовірно хочу. Тому вирішила об’єднати декількох однодумців та заснувати платформу, де можна взяти тваринку з притулку – єдиний медіаресурс, на якому притулки можуть викладати фотографії тваринок та їх опис, без потреби створювати особистий сайт з базою даних – hvostik.com.ua. Втім тут я можу допомогти тільки тим тваринам, що вже потрапили в притулок, а що ж з рештою? Розберемо детальніше.

Точної кількості безпритульних тварин в Україні – немає, їх не рахують на державному рівні. Втім кількісне розуміння проблеми дає Washington Post, що включив Україні в десятку держав з їх найбільшою чисельністю (Washington Post, 2019) – За оцінками, ця цифра складає від двох до семи тисяч на кожне велике місто. Деякі цифри також можна глянути на сайті Українського об’єднання захисників тварин, за якими зокрема можна подивитись статистику по містах. Рейтинг топ-5 з найбільшою кількістю безпритульних тварин у 2021 році за даними сайту виглядає так:

№	Місто
1	Миколаїв
2	Кривий Ріг
3	Київ
4	Запоріжжя
5	Чернівці

Проблема стосується різних міст України – незалежно від регіону чи розміру

Чи це означає, що в Україні не намагаються вирішувати цю проблему ніде? Зовсім ні, втім відповідь на риторичне запитання у заголовку – любити чи вбити, покладалась на  розсуд місцевих органів управління, що справлялись з цим викликом як вміли: хаотично та не довгостроково, проте швидко. Тож в арсеналі таких «рятівних» заходів зазвичай знаходилось:

1. Розкидання отрути на вулицях. Так-так, саме через такі варварські методи, власники собак дуже переживають, щоб їх улюбленець не з’їв чого зайвого на вулиці.
2. Відстрілювання. Загалом це схоже на нічне сафарі, тільки головні герої тут – комунальні підприємства, наймані фірми відповідної спрямованості та безхатні тварини, що виходять вночі в пошуках їжі.
3.  Вилов з подальшою евтаназією. Загалом, захід є фактично тим же сафарі, тільки менш помітним для оточуючих.
4.  Вилов з подальшим утриманням. Звучить в теорії достатньо пристойно, втім на практиці, часто, подібні тимчасові притулки для тварин перетворюються у справжні концтабори, де їх системно не догодовують та не доглядають через брак фінансування.

 

Чи є цей перелік вичерпним? Ні, звісно, також можуть бути різні варіації в залежності від рішення місцевих органів управління. Однак дані заходи не відрізнялись особливою ефективністю, оскільки не передбачають комплексного вирішення проблеми. Умовно, вбити якусь частину тварин в місті – не буде вирішенням, оскільки інша частина, що є не стерилізованою одразу поповнить генофонд. Вбити всіх вуличних тварин – фізично не можливо, бо без системної зміни ставлення громадян до них, їх потік на вулицю буде безперервним. Наприклад, якщо кожна домашня тваринка буде мати свій ідентифікаційний номер, закріплений за господарем, просто викинути її на вулицю без відповідних наслідків для власника – вже не вийде.

За останні декілька років ставлення українців до братів менших значно змінилось, в тому числі і на законодавчому рівні.

Тепер за жорстоке ставлення до тварин можна отримати штраф або сісти за ґрати, в тому числі за безхатніх. Здавалось би, саме зараз – ідеальний момент, щоб вирішити цю проблему раз і на завжди.

Тож чи є магічна паличка для такого запиту? Ні, але є план і розуміння того, як з цим можна працювати. І тут звертаємось, не як у нас зазвичай прийнято – до міжнародного досвіду, а до українських реалій, щоб показати, наскільки ці кроки реальні і дійсно практичні.

Кейс Львову – надихає!

У 2020 році зооактивісти, волонтери, небайдужі львів’яни та опікуни за спеціальною міжнародною методикою нарахували 207 безпритульних собак на майже 1 млн! Тож це означає, що Львів можна вважати містом, що майже повністю вирішило питання безпритульності тварин.

А сталось це так, що з 2015 року у Львові комунальне підприємство «Лев» почало працювати за унікальною для України програмою «вилов-вакцинація-стерилізація-прилаштування у добрі руки чи повернення на місце вилову безпритульних собак». Тоді ж у місті провели перший за всю історію підрахунок вуличних собак. Як наслідок – довготривалий та дієвий ефект.

Статистика зменшення кількості безпритульних тварин у Львові, 2016-2020 рр

Джерело: Статистика, щодо тварин на вулицях у містах України, Українське об’єднання захисників тварин

Так, той факт, що окреме місто змогло застосувати не типовий підхід, перейшовши від категорії «вбити» до «любити» – дійсно надихає.

Масштабуємо успіх?

Втім тепер, коли ми бачимо на прикладі, що дана стратегія не тільки гуманна, а ще й ефективна, метою стоїть розповсюдити аналогічну практику по всій Україні. Окрім того, щоб підтримати ініціативи місцевого рівня, необхідно об’єднати їх у єдину державну програму. Звертаючись до міжнародного досвіду та зоозахисників, ключовими кроками у напрямку мають бути:

1. реєстрація та ідентифікація домашніх і безпритульних тварин;
2. облік домашніх і безпритульних тварин;
3. масова стерилізація і вакцинація бездомних тварин;
4. масова піарсоціалізація і влаштування тварин в сім’ї;
5. заборона на розведення безпорідних тварин;
6. ліцензування розведення породистих тварин;
7. популяризація стерилізації тварин та створення таких можливостей для населення;
8. соціальна реклама (пропаганда гуманного та відповідального ставлення до тварин);
9. освітньо-просвітницька робота;
10. зміни в законодавстві.

Епілог

Безпритульних тварин не буває, бувають безвідповідальні господарі – саме під таким слоганом розробляється більшість законодавчих актів у Європейських країнах по даній сфері.

Втім здається, що всі ці зміни так не досяжно далеко, а що можна зробити вже зараз, щоб допомогти безхатнім тваринкам і зробити власний вибір на користь «любити»?

Згадайте мою історію на самому початку, кожен великий внесок починається з маленького кроку. Хочете врятувати сотні? Почніть з однієї безхатньої кішечки чи песика. Ви думаєте, що прихистили тільки одну тваринку з сотень і це ні на що не вплине? Ні, ви прихистите цілий всесвіт в її очах. За словами експертів, такі тварини найвідданіші. Вони стануть добрими друзями на довгі роки.

Тепер в цьому пухнастику не впізнати наляканого погляду кошеняти, що опинилась на вулиці.

Також кожен може підтримати доброчинністю будь-який притулок для тварин в Україні. Більшість з них утримуються за фінансової підтримки небайдужих людей.

Знайшов бездомну кішечку чи песика, а не можеш взяти? Сфотографуй тварину і вистав фото в інтернет. Можливо знайдеться для тварини господар.

Перш ніж купувати тварину, зайди на офіційний сайт будь-якого притулку і, можливо, ти знайдеш друга, якого шукаєш.

Ось адреси деяких українських притулків для тварин:

• притулок для тварин СІРІУС,
• благодійний фонд Happy Paw,
• Київське товариство захисту тварин,
• притулок для тварин «SOS Animals» в Пирогово,
• Gaia,
• притулок домашнього типу Вольєр № 1,
• центр допомоги бездомним тваринам «В добрые руки».

Анастасія Петрачкова, засновниця платформи Хвостик , для Українського Спектру.