Засновник креативного агентства Fedoriv Андрій Федорів кілька років тому зауважив, що залежить від трьох речей: кави, вина та телефону. Наступні два роки він намагався боротися із усіма залежностями одночасно. У двох із них він досяг певних успіхів, а ось з останньою впоратися не зміг.
Федорів написав про свій досвід пост на Facebook і запропонував своїм друзям поділитися їхніми залежностями та успіхами у боротьбі з ними.
З чим і чому боровся Андрій Федорів
Кілька років тому я подумав, що в мене, здається, є залежність. Кава, вино та телефон.
Кава – еспресо, майже на кожній зустрічі. Вино – ритуал, смачне та розслабляє. Небагато, але часто, наприкінці результативного та напруженого дня як гарний фінал. Іноді щодня, зрідка багато. Телефон – головний робочий інструмент. Бувають дні, а іноді й тижні, коли не відкриваю комп’ютер. Мчить все в смартфоні, багато месенджерів, у них багато чатиків. У чатиках багато повідомлень. А ще YouTube. І пошта, новини, музика, нотатки та ще гори всього.
У результаті зрозумів, що перевіряю нескінченно часто і щоденний час користування телефоном десь між шістьома та вісьма годинами. Діти почали скаржитися, дружина почала скаржитися, мама почала скаржитися, друзі розпочали, колеги туди ж. Сам собі на себе став скаржитися. Задумався, майже злякався і розпочав експерименти.
Що в нього вийшло в результаті
З кавою легко розібрався, для інтересу не пив взагалі місяць. Нічого не змінилося, тож почав пити знову. Поставив орієнтир у п’ять чашок на день максимум, не частіше ніж раз на годину, і до екватора о 15:00. Реально п’ю 3-4. Успіх 95%.
З вином трохи складніше. Пробував не пити взагалі кілька тижнів. Вийшло, не тягне, нічого зовсім не змінилося. Тому знову п’ю, але поставив обмеження – пити не частіше ніж через день, і не більше двох бокалів. Замінив вечірній ритуал трав’яним чаєм. Намагаюся використовувати маленькі пляшечки, щоб не порушувати норму. Що більше займаюся спортом, то менше хочеться пити. Але хороша компанія або подорож завдають нищівного удару по всіх цих нормах. Успіх 75%.
Як подолати залежність від соцмереж – поради від фахівця
Телефон. Повний провал. Ось де справжній наркотик та залежність. Рефлекторно беру та перевіряю майже весь час. Поки що зрідка вдається залишати зовсім в іншій кімнаті, коли сідаємо за стіл із сім’єю, або в рюкзаку на найважливіших зустрічах. Але іноді з’являється відчуття, що щось втрачено та забуто. І треба його зараз же знайти.
Серце каже: «Ну й добре, це не проблема. Це не ти такий, цей час такий. І там же так багато цікавого, корисного і важливого, і ти непогано справляєшся, Андрію! Ти так круто створюєш нові чатики, використовуєш емодзі та серфіш по 450 каналах, на які ти підписаний. Ти просто мегачувак із метавсесвіту!».
А голова каже: «Ти телефонофіл та контентоман. Тобі час щось робити, Андрію! Як щодо невеликого переносного сейфа? Або цифровий детокс із п’ятниці вечора та всю суботу?».
А якщо я не зайду? Якщо я пропаду? Що буде з моїми звірами та рідними?» – Серце проти. Успіх 5%! У результаті реальною проблемою виявився лише телефон.
Що на це відповіли коментатори
Менше, ніж за добу, пост набрав близько 300 коментарів. Подібними проблемами ділилися інші українські підприємці. Наприклад, Олег Гороховський жартівливо написав, що єдиний спосіб впоратися з телефоном – «вилити на нього каву та розбити про неї пляшку вина», а Юрій Гладкий розповів, що не помічає залежності від алкоголю, але теж не уявляє життя без кави та телефону.
Ділимося добіркою корисних та цікавих коментарів:
- Від кави відмовився на користь води та чаю. Фізкультура сильно вбиває бажання бухати. А ось із телефоном повний провал. Із соцмережами ще якось можна боротися, але з усім іншим – без шансів.
З телефоном допомагає лише реальний аналіз часу за минулі тижні та дофаміновий детокс. - Вимкнути всі повідомлення, у мене лише дзвінки включені. Мені не дуже допомагає – все одно, як тільки є можливість, в нього дивлюся. Але немає почуття, що щось пропустив, і з часом виходить дивитися, коли треба, а не коли він у руках.
- Забрала всі нотифікації. Найкрутіше – залишити телефон вдома та піти гуляти. Відчуття ломки є. Але коли загубився у часі та переніс увагу на природу – відпускає.
- Ручна копітка робота повністю переключає увагу на поточний момент (це вкрай корисно у всіх сенсах), про телефон (і ноут) не те щоб можна забути – можна і не згадати.
- Мені допомагає потурання: наприклад, дозволяти собі балуватися телефоном у певний час, а в інший час не можна.
- Виставити час сну і хоча б увечері після певного часу не чіпати. І вранці не піднімати бодай до закінчення сніданку.
- Піст – ракета. Те саме: телефон – це все. Вже навіть за кермом їду й у телефоні. Діти кричать на вухо, дружина каже, що телефон – це наркотик, а я думаю, що я важливим займаюся.
- Смарт-годинник виручає. Усі важливі повідомлення я побачу на зап’ясті. А все не дуже важливе не страшно прочитати і пізніше. У результаті потреба смикати телефон різко знижується. Після цього, згодом, наступна фаза – трансформується звичка. Навіть без годинника ти вже не смикаєш телефон кожну секунду. Просто відвикаєш.
- Автоблокування в айфоні щогодини. Після семи нічого дістати мене не може.
- На вечір ставлю плани – погуляти, пограти з дітьми, почитати книгу. Щоб мозок знав, що робити, а не шукав заняття за допомогою телефону.
- Важкодоступність месенджерів та залипалок у телефоні (вкладена структура папок) – до книжок найпростіший доступ.
- Максимум цікавого у реальному житті, самоконтроль та формування звичок, коли я доступна, коли ні.