Люди, в чиїх родинах є військовослужбовці, проходять непростий етап адаптації після мобілізації близької людини. Вони можуть переживати широкий спектр емоцій — від тривоги, страху, роздратування чи образи до гордості. Їхній емоційний стан змінюється з часом і залежить від багатьох чинників: умов служби, можливості зв’язку, новин з фронту тощо.
Що варто врахувати у спілкуванні з людьми, чиї близькі перебувають у війську?
Часто родичі військових відчувають самотність, ізольованість і нерозуміння з боку тих, хто не стикається з подібним досвідом. Це може створювати дистанцію у спілкуванні. Водночас у оточення теж виникають власні непрості переживання — сором, провина чи ніяковість. Усе це ускладнює діалог. Саме тому важливо підходити до комунікації з усвідомленням власних реакцій і готовністю прийняти почуття іншої людини.
Яких тем краще уникати?
У розмовах з такими людьми важливо:
-
не тиснути питаннями, якщо співрозмовник сам не готовий говорити;
-
уникати шаблонних фраз на кшталт “Ти сильна/ний” чи “Твій близький — герой”, адже вони можуть звучати штучно;
-
не давати порожніх обіцянок типу “Все буде добре”;
-
не нав’язувати порад, як краще переживати ситуацію;
-
не порівнювати із власним досвідом, якщо він відмінний;
-
уникати жалю чи зверхнього ставлення на кшталт: “Бідна/ий, як же ти тепер?”.
Як коректно запитати, як людина почувається?
Найпростіше й водночас найдоречніше питання — щире “Як ти?”. Важливо дати людині зрозуміти, що ви поряд і готові вислухати, якщо вона захоче.
Приклади фраз:
-
“Я переживаю за тебе і дуже тебе підтримую. Якщо хочеш поговорити — я поруч.”
-
“Я не можу уявити, що ти зараз переживаєш, але готова/ий вислухати. Хочеш поділитися?”
Які питання не варто ставити?
-
Про деталі служби чи фінансову винагороду військового.
-
“Чому він/вона пішов/ла?” — таке питання звучить як звинувачення і знецінює як вибір військового, так і переживання його близьких.
-
Оціночні формулювання на кшталт “Ти вважаєш це правильним рішенням?”.
Як запропонувати допомогу та підтримку?
Найкраща стратегія — щирість і конкретність.
Наприклад:
-
“Ти мені небайдужа/ий. Я розумію, що тобі зараз складно, і хочу допомогти. Що я можу зробити для тебе?”
Що варто врахувати керівнику, якщо в команді працює людина, чий близький перебуває у війську?
-
Якщо мобілізація сталася нещодавно, співробітнику може знадобитися час на адаптацію. У цей період можливе зниження продуктивності чи потреба в додатковій підтримці.
-
Іноді, навпаки, робота стає для людини “острівцем безпеки”. Тоді вона може брати на себе більше, ніж зазвичай. У такому випадку важливо попередити ризик професійного вигорання.
-
Якщо співробітник не бажає розповідати про свої обставини, потрібно зберігати його приватність.
-
Керівник має задавати приклад поважної й співчутливої комунікації в колективі та вчасно зупиняти недоречні висловлювання чи жарти.
Які програми й ініціативи можуть впроваджувати компанії?
-
Гнучкий графік або можливість віддаленої роботи, щоб людині було легше поєднувати робочі обов’язки та роль члена родини військового.
-
Додаткові дні відпустки чи відгули — наприклад, коли військовослужбовець має вихідний.
-
Організація консультацій психолога або груп підтримки.
-
Воркшопи й вебінари на теми емоційної регуляції, профілактики стресу, адаптації, ПТСР — корисні як для цих співробітників, так і для всього колективу.
Спілкування з людьми, чиї близькі перебувають на військовій службі або які переживають втрату, вимагає особливої чутливості.
Важливо пам’ятати:
-
емоційний стан таких людей може змінюватися з часом, і це природно;
-
найкраще, що можна зробити, — це бути поряд, вислухати й щиро підтримати;
-
недоречними є поради, порівняння чи спроби применшити біль;
-
конкретна допомога (від слова підтримки до практичної дії) часто цінніша за формальні фрази;
-
для керівників та компаній важливо створювати умови, що враховують складні обставини співробітників, зберігають їхню приватність та надають гнучкість.
Справжня підтримка полягає не у готових “правильних словах”, а у здатності бути поряд, проявляти емпатію й повагу до чужого досвіду.
Цей матеріал підготовлено у співпраці між Ольгою Новиковою, CEO & Founder AllTogether.jobs, тренеркою з тем інклюзії та різноманіття, та Анною Протасовою, психологинею платформи Betobee, спеціалісткою з тілесно-орієнтованої психотерапії та сексологинею.
Метою тексту є дати практичні поради, як коректно й підтримуюче спілкуватися з людьми, чиї рідні служать у війську або які переживають втрату. Матеріал розрахований і на близьке оточення, і на керівників компаній, щоб допомогти створювати більш уважне та безпечне середовище для таких людей.