Не забудьте поширити ❤️
У Web3 ми створюємо не просто інтерфейси – ми конструюємо нові моделі взаємодії між людьми, алгоритмами, протоколами та цілими економічними системами. Це середовище, де кожен елемент дизайну впливає не лише на зручність, а й на поведінку, мотивацію та навіть фінансові рішення користувача. Тут людина може бути одночасно інвестором, учасником мережі, творцем контенту, оператором власного капіталу та власником даних.
У такій багатошаровій реальності дизайн не може зводитись до вибору кольору кнопки або охайного alignment. UI – це тільки вершина айсберга. Під ним – психологія, економіка, довіра, ризики та механізми стимулювання. Кожне рішення в інтерфейсі має наслідки для всієї моделі продукту: від on-chain дій до токеноміки і формування спільноти.
Як Head of Design у технологічній Web3-компанії, я з кожним проектом переконуюся: дизайнер, який дивиться на продукт лише через призму екранів, стає гальмом для інновацій. Це дизайнер учорашнього дня – фахівець, здатний створювати красиве, але не здатний вирішувати складне.
Натомість дизайнер, який мислить продуктом, перетворюється на стратегічний елемент команди. Він розуміє контекст, цілі, метрики, бізнес-моделі, ризики, поведінку користувачів і технічні обмеження. І саме такі дизайнери стають ядром команд майбутнього. Бо Web3 – це простір, де успіх визначається не красою інтерфейсу, а якістю рішень, які стоять за ним.
-
Дизайн у Web3 – це про поведінку, а не про пікселі
У світі Web3 дизайн перестає бути декоративним ремеслом. Тут інтерфейс – це лише оболонка складної логіки, взаємодій і ризиків. У Web3 кожна дія користувача має незворотні наслідки: підпис транзакції, неправильний вибір мережі, некоректний сліппедж або втрата приватного ключа. Це не той простір, де можна сховати складність за плавними анімаціями або гарною типографією.
Web3-продукти складні за своєю природою, і це відчувається на кожному етапі взаємодії:
- багатокрокові флоу, де помилка на одному кроці може коштувати реальних активів;
- ризики, що виникають через недостатнє розуміння технічної суті дії;
- нові для користувача концепції — гаманці, gas, підпис транзакцій, stake, lock-up, свопи, токеноміка;
- високі вимоги до довіри, безпеки та прозорості, оскільки все відбувається у децентралізованому середовищі.
У таких умовах роль дизайну зміщується з “прикрасити” на “пояснити”. Красивий UI не може приховати того, що користувач не розуміє. Більше того, він може створити оманливе відчуття безпеки, що ще небезпечніше.
Головна задача дизайнера Web3 – перетворити складне на зрозуміле, небезпечне – на контрольоване, незнайоме – на передбачуване. І це можливо лише тоді, коли дизайнер мислить не блоками у Figma, а поведінкою реальної людини, її страхами, очікуваннями та рівнем знань.
Це означає дивитись ширше за екрани й працювати з логікою продукту: як користувач приймає рішення, де виникає когнітивне навантаження, що може спричинити помилку, які наслідки вона матиме, як UI може підсилити відчуття контролю та впевненості.
У Web3 дизайн = поведінкова архітектура. І дизайнер, який це розуміє, створює не просто гарні інтерфейси – він створює інтерфейси, в яких безпечно й зрозуміло жити.
- Продуктове мислення = відповідальність за результат
У Web3 дизайнер не може бути лише автором візуальної оболонки. Занадто багато залежить від кожної взаємодії, від кожного кроку користувача, від кожної транзакції, підписаної наосліп чи ні. Саме тому різниця між UI-дизайнером і дизайнером із продуктовим мисленням – це різниця між “красиво” та “працює”.
UI-дизайнер відповідає за те, як виглядає. Product thinker — за те, як працює, чому так працює і який результат це приносить користувачу та бізнесу.
Що включає продуктове мислення в Web3:
-
Робота з метриками, а не з припущеннями
Продуктовий дизайнер дивиться на поведінку реальних користувачів і розуміє, як рішення впливають на retention, activation, conversion, time-to-value, transaction success rate.
У Web3 це ще й уміння читати on-chain дані та інтерпретувати їх у контексті UX.
-
Побудова воронки взаємодії, а не просто UI-флоу
Флоу – це шлях по екранах. Воронка – це шлях по рішеннях та мотиваціях. У децентралізованих продуктах це особливо важливо: користувач може прийняти рішення вийти з процесу будь-якої секунди, якщо щось здасться незрозумілим або ризикованим. Дизайнер має думати про friction points, довіру, момент цінності та поведінкові тригери.
Про продуктивність дизайнера та роль інструментів у креативному процесі читайте в матеріалі [Logitech x League Design Agency]
3. Вміння формувати гіпотези і перевіряти їх
Продуктовий дизайнер не каже: “Так буде красиво”. Він каже: “Так має підвищити activation by X% і зменшити drop-off на цьому кроці”. У Web3 це критично, бо зміни в UX часто пов’язані з реальними грошима, ризиками й репутацією протоколу.
Розуміння юніт-економіки, токеноміки та системного мислення
Web3 — це економічні системи, а не просто сервіси. Тому дизайнер має розуміти, як UX впливає на:
- вартість залучення користувача,
- токено-стимули,
- поведінку валідаторів або стейкерів,
- ліквідність у протоколі,
- цикл залучення й утримання.
Спільна мова з інженерами, продуктовою командою та маркетингом
У сильного продуктового дизайнера немає “чужих” частин команди. Він розуміє технічні обмеження інженерів, цілі продуктової стратегії, вимоги бізнесу та наратив маркетингу. У Web3 це особливо важливо через складність технологій і швидкість розвитку ринку. Дизайнер стає містком між різними горизонтами команди.
В Web3 дизайнер стає фасилітатором складних рішень
Web3 – це середовище, де правила створюються в режимі реального часу. Тут немає усталених UI-патернів, які можна просто взяти з Web2 і адаптувати. Немає готових відповідей чи універсальних рішень. Кожен продукт — це унікальна комбінація економіки, криптографії, поведінки користувача та технічної архітектури.
У такому контексті дизайнер не може бути просто тим, хто “малює інтерфейс”. Його роль значно ширша — він стає фасилітатором складних продуктових рішень, людиною, яка допомагає команді побачити повну картину.
Дизайнер у Web3 має вміти:
1. Ставити правильні питання
У Web3 багато рішень не очевидні. Дизайнер повинен копати глибше:
– Що саме користувач має зрозуміти?
– Де він може помилитися?
– Чи достатньо прозорий процес транзакції?
– Які дані потрібно показати, щоб людина відчула контроль над дією?
Ці питання формують основу безпечного та зрозумілого UX.
2. Знаходити сенс у технічних обмеженнях
Обмеження Web3 – це не недолік, а контекст. Підтвердження блоків, газова модель, затримки мережі, мультичейн-комунікація – усе це не можна “пофіксити дизайном”. Але дизайнер може:
– пояснити їх користувачу,
– обернути технічну структуру в зрозумілий сценарій,
– зробити складне передбачуваним.
Саме тут народжується справжній продуктовий підхід.
3. Перекладати складні концепції у прості моделі
UX у Web3 – це постійний процес спрощення:
– токеноміка → зрозумілий механізм винагород,
– on-chain транзакція → зрозуміла дія,
– складний протокол → логічна послідовність кроків.
Дизайнер тут виступає архітектором смислів: він формує спосіб, яким людина інтерпретує складну систему.
4. Передбачати ризики та наслідки UX-помилок
У Web2 UX-помилка – це фрустрація. У Web3 UX-помилка – це втрачені кошти, заблоковані активи або скомпрометований доступ. Тому дизайнер повинен мислити як risk manager:
– де користувач може неправильно зрозуміти дію?
– чи достатньо попереджень?
– чи правильна ієрархія інформації?
– чи не створює дизайн хибного відчуття безпеки?
UI навчають на курсах. Product thinking формується через досвід, відповідальність і глибоке розуміння контексту. У Web3 майбутнє саме за тими, хто мислить продуктом, а не інтерфейсом. Бо тут ми створюємо не просто дизайн — ми формуємо інфраструктуру нової економіки.
Яніна Нікуліна, Design Competence Lead IdeaSoft
Ми у соцмережах: