Які фактори потрібно враховувати стартапам, вибираючи для реєстрації офшорну зону? Що треба знати всім бізнесам, які замислюються про роботу в юрисдикціях з вигідними податковими режимами? Віталій Твардовський, юрист більруської юридичної фірми “Сисуєв, Бондар, Храпуцький”, розповів про це під час LEGAL-TECH HACKATON.
– Перше питання, на яке варто відповісти, – навіщо реєструвати компанію в іноземній юрисдикції? Виділимо п’ять основних причин.
Податкова оптимізація. Основна причина – більш вигідний податковий режим. Реєструвати компанію в іноземній юрисдикції доцільно, якщо там передбачені відносно низькі податкові ставки.
Вимоги інвесторів. На жаль, наша країна поки не може похвалитися повною довірою з боку іноземних інвесторів. Вибір іноземної юрисдикції в такому випадку може бути обумовлений тим, що там діють зрозумілі правові інститути й механізми для захисту інвестицій.
Специфіка діяльності. Слід виходити з того, чим стартап займається зараз і планує займатися в майбутньому. Наприклад, детальні правила роботи компаній, які зайняті в криптосфері, були підписані й опубліковані недавно. Ще не до кінця зрозуміло, як вони будуть реалізовуватися на практиці. До публікації правил у зв’язку з фактичною відсутністю регулювання багато блокчейн-стартапів зверталися до іноземних юрисдикцій, якщо хотіли зареєструвати свою компанію.
Захист активів. Переведення активів в іноземну юрисдикцію дозволить не тільки захистити їх, але і дасть додаткові гарантії інвесторам.
Створення холдингових компаній. Не зовсім підходить для стартапів, тому що їм нема чого переводити в холдинг. Але якщо, наприклад, було створено кілька компаній під різні цілі, з часом вони стануть вимагати все більше сил, енергії й коштів. Для того щоб підвищити ефективність управління та залучити додаткові інвестиції, створюється холдинг, який об’єднує ряд бізнесів, розташованих в різних країнах. Податковий режим і специфіка діяльності в такому випадку також враховуються.
Два типи іноземних юрисдикцій
Оншор – компанія, зареєстрована в повній податковій юрисдикції.
Як правило, в оншорних зонах діють середні або високі податкові ставки. Податками обкладаються всі доходи компанії, незалежно від того, де вони були отримані. Склад власників завжди розкривається. Те, що ви володієте компанією в такому оншорі, не можна буде приховати від податкових органів будь-яких країн.
Перевага оншорів в тому, що вони викликають більше довіри в інвесторів і клієнтів.
У бізнес-співтоваристві такі юрисдикції мають позитивний імідж завдяки зрозумілому державному регулюванню.
Мінус: реєстрація і зміст компанії в оншорі – недешеве задоволення.
Офшор – компанія, зареєстрована в юрисдикції, яка передбачає або повне звільнення від оподаткування, або надає значні податкові пільги.
Склад власників там, як правило, не розкривається.
Реєстрація компанії в офшорі коштує дешевше і займає менше часу, ніж в оншорі.
Мінуси: офшорні компанії не викликають особливої довіри в інвесторів, і багато держав вводять обмеження по роботі з офшорами.
Найбільш популярні офшорні юрисдикції
Звичайно, якщо ви хочете успішно реалізувати проєкт, юрисдикцію під нього потрібно підбирати індивідуально. Тому інформація, про яку ми говоримо в матеріалі, може бути використана як орієнтир для загального розуміння.
Кіпр
Після того як Кіпр став розкривати інформацію про бенефіціарів, він став менш конкурентоспроможним у порівнянні з іншими популярними податковими юрисдикціями.
На сьогодні ставка податку на прибуток там становить 12,5%. Резиденти сплачують податок з усього доходу, незалежно від того, де він був отриманий: на території країни або за кордоном.
Компанія, яка використовує Кіпр в якості юрисдикції, повинна підтвердити своє фактичну присутність там (substance), інакше можуть виникнути проблеми з податковими органами.
Що стосується криптопроєктів, на Кіпрі дуже негативно до них ставляться.
Відкрити там рахунок для компанії, якщо бенефіціар або проєкт пов’язаний з криптоактивами, практично неможливо.
Естонія
Більш відкрита для фінтехпроєктів юрисдикція. Її відрізняє дружній податковий режим.
У країні застосовується унікальний принцип: нерозподілений прибуток компанії не обкладається податком. До розподілу цього прибутку можна якимось чином використовувати / реінвестувати. Розподілений прибуток оподатковується за ставкою 25%.
Фінансові ліцензії, пов’язані в тому числі й з криптопроєктами, можна отримати досить швидко: там зрозумілі та несуворі вимоги. Нормативний термін – місяць. З урахуванням підготовки документів – кілька місяців до запуску компанії.
Процедура реєстрації компанії, як і укладання будь-яких акціонерних угод, завжди відбувається за допомогою нотаріусу та іноді вимагає фізичної присутності на території країни, що не завжди зручно.
Гонконг
Одна з найцікавіших юрисдикцій для стартапів. Тут діє територіальний принцип оподаткування: податком обкладається тільки прибуток, отриманий на території юрисдикції.
Якщо джерело доходу знаходиться за межами країни, компанія звільняється від сплати податків.
Стандартна ставка податку на сьогодні становить 16,5%. ПДВ в юрисдикції взагалі не передбачений – це одна з її головних чеснот.
У Гонконзі висуваються серйозні вимоги до звітності – дуже важливо, щоб в штаті компанії був висококваліфікований бухгалтер, який зможе переконати податкові органи в тому, що діяльність компанії здійснювалася поза країною.
Існує проблема з відкриттям банківських рахунків: компанія постане перед труднощами, якщо не веде свою діяльність на території Гонконгу.
Мальта
Цю країну все частіше вибирають для реєстрації стартапів.
Там дуже цікава система оподаткування: загальна ставка податку на прибуток становить 35%, проте вона діє тільки в тому випадку, якщо компанія веде бізнес на території Мальти, і її дохід тут перевищує 10%. Якщо ж компанія акумулює прибуток з інших країн, то 6/7 від сплаченого податку повертається акціонерам при розподілі прибутку. Ефективна податкова ставка в такому випадку становить 5%.
Реєстрація компанії для ICO тут займає приблизно 4-6 місяців.
Швейцарія
Класична юрисдикція з хорошою репутацією. Багато проєктів, пов’язані з криптовалютою, вибирають в якості юрисдикції Швейцарію.
У певних кантонах для таких компаній встановлені преференційні податкові режими: якщо кантон зацікавлений в тому, щоб певний проєкт був реалізований саме там, то надає лист про зниження податкових ставок.
Юрисдикцію відрізняє надійність з точки зору інвестиційної привабливості: інвесторам буде набагато простіше прорахувати ризики вкладення у швейцарську компанію, ніж в будь-яку іншу.
Є й недоліки: висока вартість відкриття й утримання компанії на території Швейцарії.
Підводні камені при реєстрації в іноземній юрисдикції
1. Необхідність проходження процедури Know Your Customer (KYC). Суть в тому, що компанія повинна надати реєстраційним органам інформацію про проєкт, розкрити бенефіціарів і розповісти, звідки були отримані гроші на реалізацію проєкту.
Це складно, тому що багато хто з тих, хто створює стартапи, не можуть підтвердити достатність свого доходу для того, щоб підтримувати іноземну компанію на старті.
Сама по собі процедура KYC досить витратна: і за часом, і за ресурсами. Крім того, є певна складність в реєстрації криптопроєктів: реєстраційні органи не хочуть йти на ризик, тож як довести, що криптовалюта була отримана законним шляхом, а не, наприклад, від фінансування тероризму, досить складно.
2. Складнощі з відкриттям банківських рахунків. Якщо компанія відкриває банківський рахунок в країні, в якій вона не зареєстрована, то це майже завжди підвищені тарифи й підвищена увага до неї, пов’язане з її ненадійністю з фінансової точки зору.
Що стосується термінів, то раніше рахунок можна було відкрити за місяць, зараз в середньому буде потрібно пів року – для стартапів, пов’язаних з фінтехнапрямком, 3-4 місяці – для звичайних компаній.
Як можна розв’язати питання з банком на початковому етапі?
Зараз в Європі з’явилася велика кількість платіжних систем, які надають послуги з обробки платежів. Сервіс номінальний: компанії надаються реквізити, щоб вона могла приймати й обробляти платежі. Перевага платіжної системи – у швидкості: її можна відкрити за два тижні.
Але є кілька моментів, які зупиняють багатьох від вибору платіжної системи як основної – це високі комісії за транзакції й обслуговування. Як правило, ці рахунки використовують для акумулювання коштів та залучення інвестицій.
Використовувати такий рахунок можна, наприклад, для продажу криптовалюти, яка була зібрана в ході ICO. Однак є певні ризики: якщо система не може достовірно встановити джерело грошових коштів, то блокує рахунки, і розгляд суперечок може зайняти кілька місяців.
3. Номінальні директори/акціонери/юридичні адреси. Якщо ви не стикалися з номінальним сервісом раніше, вам дуже складно буде зрозуміти, чому ваш номінальний директор попросив у вас $ 100 тільки за те, щоб запевнити копію статуту.
Компанії, що надають послуги номінального сервісу, часто стягують приховані комісії, що, зазвичай, відштовхують від взаємодії з ними. При цьому вимога до того, щоб номінальний директор фактично знаходився за адресою реєстрації компанії, може бути передбачена відповідним законодавством.
4. Необхідність реальної присутності (substance). Центр управління для офшорних або оншорних компаній, як правило, знаходиться поза країною реєстрації. Щоб переконати держоргани в тому, що ви дійсно перебуваєте на території країни, вам потрібно:
- Реальний, а не номінальний офіс, тобто це повинно бути приміщення, що відповідає обороту компанії: ви не можете зняти два квадратних метри для компанії з мільйонним оборотом
- Співробітники, які будуть фізично знаходитися і працювати на території країни.
- Збори акціонерів також повинно проходити в країні реєстрації.
Це основні критерії. Крім того, є такий цікавий момент, як зберігання звітності та документів компанії. Як правило, їх зберігають під рукою в реальному центрі управління. Але якщо в країні реєстрації документи не будуть знайдені податковими органами при перевірці, це підстава визнати, що ви не присутні на території країни.
5. Обсяг переданих за дорученням повноважень. Якщо номінальний директор підписав доручення про передачу всіх основних повноважень реальному директору, то перевіряючі органи прийдуть до висновку, що центр управління знаходиться не на території країни, і до компанії можуть застосувати санкції.
6. Не завжди зрозуміла взаємодія з держорганами. Ми знаємо, як працюють державні органи в нашій країні: формат взаємодії, терміни відповідей на звернення, терміни адміністративних процедур і т.д. Знайти спільну мову з державними органами іншої країни – завдання складніше, навіть при наявності там локальних консультантів.
7. Часові витрати. Не можна зареєструвати компанію в іншій країні за день-два. Це можуть бути тижні, місяці, в залежності від того, наскільки швидко будуть підготовлені документи й пройдена процедура KYC. Крім того, терміни отримання ліцензій та відкриття рахунку сильно затягують процес. Це той підводний камінь, який не враховується багатьма власниками, які обирають іноземну юрисдикцію.