У порівнянні з найбагатшою людиною в історії 160 мільярдів сьогоднішнього найбільшого мільярдера Джеффа Безоса вже не так вражають. Насправді перше місце за грошовими статками займає Якоб Фуггер (1459 – 1525) – в перерахунку на сьогоднішні гроші його статок дорівнює 400 млрд доларів.
Сімейний бізнес
Дід Якоба, Ганс, народився і виріс в селянській родині. У 1373 році він перебрався до німецького міста Аугсбург і почав торгувати полотном. Ключем до перших серйозних грошей сім’ї Фуггера стало одруження Ганса на Елізабет Гфаттерман, дочці багатого городянина. Після смерті чоловіка 1408 року Елізабет очолила підприємство і керувала ним 28 років.
Наступним керівником сімейного бізнесу став Якоб Фуггер-старший. Після його смерті в 1469 році контроль перейшов до його дружини Барбари Бесінджер. Як і її мати, Барбара управляла бізнесом 28 років. При цьому їй ще й доводилося займатися своїми одинадцятьма дітьми. Якоб був наймолодшим.
Юного Якоба відправили до Венеції навчатися торгівлі. В навчання також входила банківська справа і бухгалтерський облік. З цими знаннями він і повернувся до Німеччини.
Видобуток срібла і банківська справа
До кінця XIV століття сімейний бізнес розрісся і вийшов на новий рівень. Сім’я володіла часткою в підприємствах, що займалися розробкою родовищ срібла в Австрії. Крім того, Фуггери підтримували грошовими позиками різних місцевих правителів (включаючи самих Габсбургів).
До приходу Максиміліана I до влади у Священній Римській імперії в 1508 році Якоб і його брати вже були банкірами вінценосних осіб по всій Європі. У той час подібний стан викликав чимало труднощів, оскільки деякі правителі кидались грошима направо і наліво і часто не могли повернути борги. Проте Фуггери знаходили способи повернути свої гроші – наприклад, брали в заставу майно та оформляли нові угоди.
Сім’я також інвестувала й в інші підприємства. Фуггери відкрили представництво в Лісабоні та стали займатися торгівлею прянощами та іншими предметами розкоші. Існують навіть записи про те, що Фуггери позичили 5 400 дукатів на кругосвітню експедицію Фердинанда Магеллана.
Ключ до успіху Якоба
Грег Стейнметц у своїй книзі The Richest Man Who Ever Lived пише, що Якоб Фуггер розвивав свій бізнес завдяки великим зв’язкам і талантам фінансиста.
«У Фуггера був дивовижний нюх на інвестиції, – стверджує Стейнметц. – Він краще за інших знав, як скористатися моментом і куди вкласти гроші, щоб отримати максимальний прибуток з мінімальним ризиком. Він умів керувати бізнесом і розвивати його. Знав, як вичавити зі своїх співробітників по максимуму, як тиснути на слабкі місця і вибивати собі вигідні умови.
Однак його головним талантом була, мабуть, здатність позичати гроші для вигідних інвестицій. Нещадно користуючись своїм вартий заздрості шармом, він умів переконувати кардиналів, єпископів, герцогів і графів – і отримував від них гори грошей. Без їх підтримки Фуггер був би цілком забезпечений, але не став би багатшим інших людей свого рівня.
Він назавжди увійшов в історію під ім’ям Якоб Багач зовсім не випадково. Цей титул дістався йому завдяки вмінню добувати кошти (і відсутності страху сісти в боргову яму в разі несплати боргу). На вершину його вивів фінансовий левередж».
10 найбагатших мілленіалів за версією Forbes
Біля керма
У Якоба були старші брати, які теж немало зробили для наповнення сімейного статку, але він пережив їх усіх і в підсумку керував компанією в поодинці. Він також став вагомою політичною фігурою в Європі.
Використовуючи гроші та вплив, він наймав армії, розв’язував і переривав війни та субсидував династію Габсбургів. Він навіть створив власну новинну службу, щоб відразу отримувати свіжі новини ринку і політики. Історики назвали цю службу Fugger News Letters («Новинні розсилки Фуггера»). Ці розсилки багато в чому нагадували газети – ще до їх офіційної появи.
З 1512 по 1515 рр. Якоб будував для себе будинок в центральному районі Аугсбурга. Ця масивна чотириповерхова споруда в стилі пізнього Ренесансу є прекрасною ілюстрацією багатства Фуггера. Подейкували, що в кожній кімнаті були фонтани та каміни або навіть печі. Будинок до цього часу є власністю нащадків Якоба.
Захисник капіталізму
У 1508 році імператор Максиміліан I спробував примусити своїх банкірів вкластися в облігації, щоб оплатити чергову війну. Фуггера це розлютило, і він написав імператору лист у відповідь.
Фуггер почав з очевидного. Компанії на зразок тієї, яку він очолював, приносили користь усім верствам населення – вони створювали робочі місця і можливість заробити для всіх. Але бізнес може нормально функціонувати тільки тоді, коли уряд перестає в нього втручатися. Якщо політики вб’ють будь-яку мотивацію для отримання прибутку, у бізнесу не залишиться шансів вижити.
Торгівці та банкіри – хороші громадяни, заявляв Фуггер. Вони чесно обслуговували один одного і клієнтів. Зрозуміло, ними рухав і шкурний інтерес в тому числі. Але вони ніколи не дозволяли собі обманювати клієнтів. Репутація була найважливішою. Хочеш, щоб тобі довіряли та працювали з тобою – не можна брехати, обманювати та красти.
Фуггер також натякав на привабливість «податкових гаваней», або офшорних зон (до кордону зі Швейцарією було палицею кинути). Він заявляв, що інші країни виявляють бізнесменам більше поваги. Він в пух і прах розніс тих, хто засуджував комерцію і підприємництво. Такі люди не розуміли, що «чесні, сміливі та порядні компанії діють заради загального блага. І тому потрібно пишатися тим, що у твоєму королівстві є така коштовність».
У 1524 році в Німеччині вибухнула Селянська війна. Напевно, не варто дивуватися, що народ звинуватив багатіїв на кшталт Якоба Фуггера в корупції та пограбуванні бідняків. Якобу навіть довелося бігти з дому в якийсь момент, оскільки повстанці почали йому погрожувати. Після цього Фуггер застосував всі можливі заходи, щоб допомогти дворянам придушити повстання. Закінчилося воно лише тоді, коли число жертв досягло 100 000 осіб.
Якоб Фуггер помер 30 грудня 1525 року. Компанію він заповідав племінникам. Тодішня вартість сімейних активів становила 2 032 652 гульденів (за оцінками за 2016 рік ця сума дорівнювала приблизно 400 млрд доларів, або 350 млрд євро). Рід Фуггерів вимер, деякі лінії існують досі – серед них є і дворяни, і бізнесмени, а також парочка власників старовинних замків.