Принципи меритократії були описані британським соціологом і політиком Майклом Янгом в книзі «Піднесення меритократії», що вийшла в 1958 році. Спочатку поняття носило дещо сатиричний відтінок і відносилося, скоріше, до сфери політики, ніж менеджменту. Проте термін прижився і сьогодні нерідко використовується в області корпоративного управління.
Меритократія – система, в якій здібності та досягнення є основою просування окремих людей, незалежно від їх походження, соціального статусу, багатства або влади.
У наш час принципи меритократії найбільш широко застосовуються в області хай-тек. Багато компаній з цієї області з гордістю заявляють, що мають меритократичну корпоративну культуру. Найвідоміші такі компанії – це Uber і Amazon.
Компанії, які заявляють, що в них панують принципи меритократії, кажуть що вони пропонують працівникам умови, в яких у кожного може бути право висловлювати свою думку, впливати на робочі процеси та приймати важливі рішення. Але право це потрібно, перш за все заробити. До права додаються високі доходи та посади. Звучить цілком логічно і справедливо. Теоретично.
Як вивести продуктивність команди на новий рівень. Поради професора Лондонської школи бізнесу
Як реалізуються на практиці принципи меритократії
Але яким чином компанії реалізують на практиці принципи меритократії?
Наприклад, в Amazon надзвичайно вітається індивідуальна конкуренція. При цьому в хід можуть йти найрізноманітніші методи – від досягнення реальних видатних результатів до очорнення колег і написання на них «доносів» керівництву. У компанії навіть є спеціальний інструмент для таких доносів зі зручними шаблонами на всі випадки життя, типу, «Мене турбує його негнучкість і скарги з його боку щодо навіть нескладних завдань».
Інструмент називається Anytime Feedback Tool. Компанію не цікавить ні справедливість, ні етична сторона питання. Якщо людина виживає в компанії та просувається в кар’єрі – значить вона краща. Неважливо якими способами він домагається цього. Решта відсіваються під час щорічних «чисток». Так в Amazon працівники свідомо стикаються один з одним для селекції, імовірно, кращих.
Схожим чином принципи меритократії реалізуються і в Uber. У компанії сформувалася так звана «необмежена» культура. Стосовно працівників діє принцип «переможців не судять». Якщо працівник приносить компанії користь, то останню мало цікавить, яким чином він це робить. Етика, правила і суспільні норми не мають значення, коли мова йде про досягнення успіху.
Результатом такої «необмеженої» культури стають дискримінація, сексизм і агресія, якими славиться компанія. Сильна внутрішня конкуренція веде до використання брудних методів прокладання шляху в компанії. Все це трактується в компанії як неминуча частина агресивного проходження до успіху.
Особливо пишного розквіту подібна культура досягла за Тревіса Каланіка, який через судові позови та скандали у 2017 році покинув пост глави компанії.
Що говорить наука?
Ситуація з меритократією в Amazon і Uber змушує вдаватися в питання: принципи меритократії передбачають створення агресивного середовища, в якому виживають і просуваються тільки ті, хто готовий на все заради успіху? Або зазначені компанії просто трактують меритократію таким чином?
Якщо копати глибше, то питання можна сформулювати й таким чином: чи можна втілити ідеї тієї утопічної меритократії, про яку писав Майкл Янг? Або в реальних умовах принципи меритократії завжди будуть втілюватися у вигляді агресивних «людожерських» систем і культур?
Дослідження в галузі соціології показали, що навіть в умовах, здавалося б, рівних можливостей для всіх членів деякої спільноти, переваги все-таки отримують ті її члени, які демонструють робочий стиль, подібний зі стилем тих, хто має владу.
Наприклад, якщо в менеджменті переважають чоловіки, то успішність того чи іншого працівника буде визначатися за «чоловічими» критеріями. Здібність та досягнення працівників будуть також оцінюватися за цими критеріями. Тому відповідно до принципів меритократії підніматися і просуватися будуть ті працівники, які володіють чоловічим типом мислення і поведінки. Зрозуміло, що в більшості випадків це будуть чоловіки. Аналогічна ситуація складеться і в організації, де в менеджменті переважають агресори, бюрократи тощо.
Таким чином, як ми бачимо, меритократія не дає рівні можливості всім. Вона лише підтримує і посилює існуючі в організації гендерні та соціокультурні тенденції.