Кажуть, цифрова трансформація — це щось міфічне, що її не існує, що це — казкова вигадка. ОК, тоді будемо розповідати казки, бо, як відомо, у кожній казці прихована частка істини (істину ви можете побачити у форматі словника).
Передісторія цифрової трансформації або жила-була Дилема інноватора…
Хотілося б сказати, що жила вона добре та спокійно, всі її любили та поважали, але на те вона й дилема, щоб паскудити життя собі та іншим. Дилема інноватора займалася тим, що приходила вночі до бізнесменів та питала їх страшним голосом:
— Що ти обираєш: задоволення поточних проблем своїх клієнтів або впровадження нових інновацій та технологій, які відповідають їх майбутнім потребам?
Бізнесмени, які тремтіли від страху, бо краще б побачили уві сні Фреді Крюгера, витирали піт з чола, збиралися з силами та шепотіли:
— А чому ми маємо обирати просто зараз?
— Тому що, — голосно відповідала їм Дилема Інноватора, — Індустрія 4.0, тобто Четверта промислова революція, коли кіберфізичні системи будуть масово впроваджені у виробництво, вже на порозі! Підривні інновації змінюють ринок от так, — Дилема клацає пальцями. — Старі цінності втрачають важливість, а продукти, зроблені на їх основі стають неконкурентоздатними. А ще є комодитизація, комбінаторний ефект і…
— Ми нічого не розуміємо, — спантеличено мимрили бізнесмени.
— Та ніхто нічого не розуміє, — відмахувалася Дилема. — Але вирішувати треба.
Насправді, цифрова трансформація — це така штука, про яку важко щось відразу зрозуміти, бо вона змінює процеси, які існували сторіччями.
Щоб не ходити цим нескінченним колом, варто розібратися у кожній складовій цифрової трансформації. Ми підібрали найважливіші терміни, змусивши себе зупинитися на п’ятдесяти, але якщо знайдемо ще щось цікавеньке та корисне, обов’язково додамо.
Повторюємо для кращого запам’ятовування
Дилема інноватора — це вибір, який бізнес повинен зробити між вигодою “тут і зараз”, та соломкою, яку можна підстелити собі на майбутнє. Тобто між задоволенням поточних потреб своїх клієнтів та прийняттям нових інновацій і технологій, які відповідають їх майбутнім потребам.
Індустрія 4.0 — четверта промислова революція, яка станеться у майбутньому. Її ознакою є поточне впровадження кіберфізичних систем у виробництво.
Комбінаторний ефект — це коли технологія є множником. Тобто, кожна технологія зростає сама по собі, але має прискорюючий вплив на інші.
Комодитизація — це коли передові технології перетворюються на дешеву “сировину” для більш розвинених. Наприклад, телефон та комп’ютер, які поєдналися у смартфони.
Підривні інновації — це нововведення, які змінюють ринок. Старі цінності втрачають важливість, а продукти, зроблені на їх основі, стають конкурентоздатними.
Казка перша: про трьох сестер, яких всі плутали
Все почалося у сиву давнину, коли хтось вигадав колесо, щоб не тягати речі волоком (можливо тут є невеличка часова похибка, але приблизно так все й було). З того часу люди постійно вигадували нові технології, щоб спростити собі життя. Якісь технології трансформувалися в інші — як акведуки у водопровід. Якісь, як те саме колесо, кардинально змінити не вдалося. Щось впливало на життя людей повільно та не дуже сильно, а ось підривні інновації все змінювали дуже сильно — тоді відбувалися промислові революції.
Та все це приказка, казка буде далі.
Спочатку народився комп’ютер. І був він зовсім не маленький, як має бути новонароджений, а величезний і незграбний. І не дуже корисний. По факту це був калькулятор, який займав цілу кімнату.
Як і належить казковому герою, комп’ютер довгі роки йшов до досконалості: зносив три пари залізних черевиків, зламав троє ціпків залізних, троє ковпаків залізних порвав, тобто перфокарт… І перетворився на надзвичайно потужний інструмент, який проникнув майже повсюдно. І народилися у нього три дочки, три сестри-чаклунки: Оцифрування, Комп’ютеризація та Цифрова Трансформація. І кожна з сестер мали свої особливі чарівні здібності. Коли прийшла пора видавати їх заміж, багато бізнесменів приїжджали до них свататись. Але сестри були так схожі одна на одну, що їх всі постійно плутали. Через це сестри ображалися та насилали на неугодних прокляття даремної діяльності, втраченого часу, марних зусиль та фінансових втрат. Щоб не потрапити під це закляття, варто навчитися розрізняти ці поняття.
Отже, КОМП’ЮТЕРИЗАЦІЯ — це коли ти юзаєш цифрові дані і технології, щоб спростити собі роботу. Комп’ютеризацію можна застосовувати для зміни бізнес-моделі, створення нових джерел доходу і переходу до цифрового бізнесу. А можна для зміни робочого процесу і спрощення рутинних чи складних дій, тобто для автоматизації. Одне іншому не заважає.
ОЦИФРУВАННЯ — це перехід від аналогового до цифрового. Іншими словами, беремо аналогову інформацію, кодуємо її в нулі та одиниці, щоб комп’ютери могли її обробляти, передавати та зберігати. Це не трансформація, а радше переклад.
ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ — чуєш цей вислів, і в голові відразу починають літати дрони, відкриваються швидкісні портали, роботи захоплюють Землю та підкорюють людство… Ні-ні, це зовсім не те.
В гуглі можна знайти таке мозковбивче визначення: “Цифрова трансформація — це глибока та швидка трансформація ділової діяльності, процесів, компетенцій та моделей для повного використання змін та можливостей цифрових технологій та їх впливу на все суспільство стратегічним та пріоритетним чином”. Якщо по-людськи, то це не просто впровадження нової технології, автоматизації і запуск в офісі роботу-пилососу, яким можна керувати зі смартфона. Цифрова трансформація — це створення нових і зміна старих бізнес-процесів, культури компанії, досвіду клієнтів. Це переосмислення бізнесу. Ну і під шумок можна запустити робот-пилосос.
До речі, 95% керівників та директорів IT-компаній вважають цифрову трансформацію нездійсненним завданням. Особливо якщо підрозділи інформаційних технологій, цифрових технологій, операцій, закупівель, продуктів, маркетингу, персоналу, фінансів та інші мають дуже різні ідеї, очікування та багато міцних слів щодо всього, що тягне за собою цифрове перетворення. Це занадто багато різних поглядів, які можуть впливати на компанію на всіх рівнях. Тому у першу чергу потрібно привести весь колектив компанії до єдиного розуміння цифрової трансформації.
Казка друга: про клієнта, який став королем
Одного разу в одній країні жив дуже прискіпливий Клієнт 4.0. Він хотів найкращого обслуговування, щоб йому було легко зробити замовлення та щоб він міг швидко отримати замовлення там, де йому зручно. Це, звичайно, був такий сферичний Клієнт 4.0 у вакуумі, який не хотів віддавати свої важко зароблені гроші просто так (але реальні чомусь дуже на нього схожі). Одного разу він пішов шукати що б таке купити, та натрапив на чарівну печеру. Вхід до неї був перекритий воротами, на яких було написано: “Інтернет”. Клієнт 4.0 сміливо зайшов туди, і на нього відразу ж зі всіх боків посипалися найвигідніші пропозиції найякісніших товарів за найменшою ціною з усіх країн світу. На місцевому ярмарку такого не побачиш.
Посеред печери стояв трон, на який Клієнт 4.0 сів і відразу ж перетворився на короля. Тепер всі компанії мали поборотися за його увагу та прихильність.
Як будь-якому королю, Клієнту 4.0 дуже скоро стало нудно: низька ціна його більше не приваблювала (проте йому подобалися акції та знижки), товари мали бути якісними за замовчуванням, а яскрава реклама просто втомлювала та викликала лише роздратування. Тоді клієнт-король оголосив, що віддасть свої улюблені гроші лише тому, хто навчить його чомусь корисному, розвеселить його, викличе довіру та покаже глибинну цінність своєї пропозиції. Деякі керівники компаній засмутилися, але були й такі, які володіли особливим знанням. Вони змогли дати королю те, чого він бажав, і він щедро винагородив їх за це.
Ось що треба знати, щоб здолати конкурентів
Гіперперсоналізація — це коли компанія збирає дані про клієнтів в реальному часі та використовує для покращення продуктів і послуг так, щоб вони відповідали очікуванням та потребам клієнтів. На відміну від звичайної персоналізації, гіперперсоналізація враховує дані про поведінку — такі як поведінка під час перегляду, поведінка у додатку, дані про взаємодію з сайтом — і потім на їх основі будується інтерпретація намірів клієнтів.
Емпатія — це вміння розуміти та поділяти почуття інших людей. Це коли ти встаєш на місце клієнта та дивишся на свій бізнес його очима. Емпатія сприяє ефективній комунікації, допомагає розібратися в складних ситуаціях, спрогнозувати поведінку та вибір людей, створює відчуття психологічного комфорту.
Клієнт 4.0 — це сучасний клієнт, на потреби та сподівання якого потрібно орієнтуватися. Такий клієнт очікує, що сервіс буде простим, інтуїтивно зрозумілим та відбуватися в режимі реального часу.
Клієнтоцентричність — це суперздібність компанії, яка відразу підіймає її на декілька сходинок. Щоб бути клієнтоцентрічним, треба зосередити всю свою діяльність навколо клієнта (бо він — король). Треба зрозуміти, що його цікавить, який в нього досвід, які потреби. Варто не забувати питати його думки щодо запропонованого товару чи послуги та враховувати побажання.
Клієнтський досвід — це поєднання емоцій клієнта та користі від продукту чи послуги, які йому пропонують. Те враження, яке отримує клієнт від взаємодії з компанією. Якщо клієнту неприємно або незручно, він не зробить покупку, а навіть якщо зробить, то не повернеться, нікому не порекомендує компанію і взагалі піде шукати любові та розуміння в конкурентів.
Мультиканальність (або є ще одне розумне слово — “омніканальність”) — це присутність у всіх каналах, де є цільова аудиторія. І які підходять для просування бренду. Це не значить, що треба сипатися на клієнта з кожної дірки. Навпаки, він сам має вирішити, де і в який спосіб йому зручно отримувати інформацію від твоєї компанії. А ти маєш надати йому цю можливість.
Казка третя: про зачаровану Корпоративну культуру
Була у одного бізнесмена компанія. Не зовсім маленька, не дуже велика, така собі в міру успішна компанія. Та одного дня бізнесмен помітив, що продажі падають, нових клієнтів немає, старі відпадають, щораз більше працівників звільняється, а конкуренти злісно потирають руки. Замислився бізнесмен, що ж таке відбулося: чи то клієнти стали якимись занадто вибагливими, чи робітники пішли ледачі та жадібні?
А, як водиться, була в цій компанії своя Корпоративна культура. Одного вечора, коли всі співробітники розійшлися по домівках, а бізнесмен читав фінансові звіти та пускав на них скупі сльози, прийшла до нього Корпоративна культура. Була вона страшна, як дідько, кульгава та з підбитим оком, вся у якомусь лахмітті, ще й смерділа. Злякався бізнесмен, закрив очі руками, затремтів, під стіл сховався, і звідти питає:
— Чудовисько жахливе, що ти таке?
— Я — Корпоративна культура твоєї компанії, — відповідає вона. — І жахлива я, бо не звертав ти на мене уваги, робітників своїх не слухав, довірливі стосунки з ними не будував, загнав їх у жорсткі рамки, вбив всю креативність, ось я і спаскудилась. Але я тобі розкажу, як все виправити. Тоді стану я прекрасною, як зіронька, та буду вік служити тобі на користь. А якщо ти нічого не зробиш, я зжеру твій бізнес зсередини.
— Добре, все зроблю, як скажеш, — бізнесмен виповз з-під столу та дістав записника та ручку.
Ось на що вимагає звернути увагу Корпоративна культура:
Геймифікація — це коли в рутинних робочих процесах ти використовуєш різні фішки з комп’ютерних ігор. Це може бути якась система умовних рівнів, яких досягають робітники, перетворення завдань у місії та видача віртуальних балів за додаткове навчання, за які можна отримати щось цікавеньке. Це водночас і спосіб мотивації персоналу, і створення нематеріальної винагороди за успіхи. Головне, щоб не було як на фото.
Довіра — це відкриті та позитивні стосунки між керівництвом компанії та співробітниками. Коли ти наймаєш людину на роботу, ти визнаєш її спеціалістом, якому можна делегувати певну роботу (інакше навіщо наймати?). Тому ти маєш дати працівникам можливість виконувати свою роботу без постійного нагляду та вірити в результати. Вони мають знати, як оцінюється їхня робота, які до них вимоги, мати бачення свого майбутнього у компанії. До того ж, потрібно чесно розповідати їм про стан справ: проблеми та перемоги. Коли люди розуміють, заради чого вони працюють, вони роблять це більш натхненно.
Зворотний зв’язок (feedback) — це реакція керівників на те, що і як робить співробітник. Потрібно давати зворотний зв’язок, щоб люди розуміли, задоволені їхньою роботою чи ні, що в роботі вони можуть покращити і як.
Корпоративна культура — це те, як звикли взаємодіяти всі в компанії: керівники з підлеглими, співробітники між собою. Корпоративну культуру неможливо впровадити силою — її повинні прийняти всі, хто має до неї відношення. Вона може бути авторитарною чи гнучкою та демократичною, але варто розуміти, що спочатку колектив формує культуру, а потім культура формує колектив: підуть ті, кому вона не подобається, а на їхнє місце прийдуть інші, які згодні працювати в таких умовах.
Креативність — це творчість, спрямована на створення кардинально нових ідей, пошуку нового бачення звичних речей та інноваційних рішень. Людина може бути схильною до креативності, а може і не бути. Не варто вимагати креативності в ультимативному порядку, але потрібно створити умови для її прояву. Співробітники мають знати, що можуть пропонувати щось нове — і їхня пропозиція буде розглянута.
Критичне мислення — це здатність всебічно і об’єктивно обміркувати інформацію та ухвалити раціональне рішення. Як і креативність, критичне мислення — в якомусь роді мистецтво. Але його можна розвивати. Щоб люди прагнули мислити критично, керівники повинні на своєму прикладі показувати, що кожна думка має бути обґрунтованою та зваженою.
КРІ — це система оцінки ключових показників роботи. Щоб правильно побудувати цю систему, треба враховувати співвідношення між витраченими ресурсами та отриманими результатами. Це може бути непросто, але такий підхід більш чесний: ті, хто працюють якісно та ефективно отримують більше грошей (чи чогось іншого), ніж слабкіші працівники. Тепер тебе не обдурить фальшива активність хитрунів, які сидять до ночі, колупаючи одне маленьке завданнячко.
Мобільність — це не про розташування у просторі, а про стиль думок. Це постійний пошук того, що ще можна зробити, вивчити, продати, побачити, відчути, покращити. Отже, цього ж має прагнути і керівництво, і вся компанія цілком. Корпоративна культура вимагає не зупинятися на досягнутому, а постійно рухатися далі.
Право на помилку (Fail fast, fail often) — це значить, що коли співробітник помиляється, його життя не наповнюється нескінченним докором та стражданням. Право на помилку відкриває бонусний левел у бізнесі: люди, які не бояться помилятися, не бояться ризикувати. А там, де ризик, там і можливості. І навпаки, якщо робітники бояться зробити зайвий крок вліво-вправо, тому що “якби чого не вийшло”, компанія ніколи не зробить прориву: не знайде новий ринок, не залучить нову цільову аудиторію, не запустить нову лінійку продуктів. І якщо в голову твоєму працівнику прийде геніальна ідея, ти її ніколи не дізнаєшся.
Принципи Agile — це принципи гнучкої розробки програмного забезпечення, але їх можна (і потрібно) застосовувати повсюдно. За Agile-методологією існує 12 принципів. Ми не будемо їх перераховувати, лише наголосимо на тому, що найвищим пріоритетом є задоволення потреб клієнта, а робочий процес потрібно постійно моніторити, вдосконалювати та за потребою змінювати. А також є чотири цінності: люди та взаємодія між ними важливіші за процеси та інструменти; якісний результат важливіший за документацію; співпраця з клієнтом важливіша за умови контракту; готовність до змін важливіша за початковий план.
Саботаж — це навмисний зрив роботи при створенні видимості її виконання, чи прихована протидія. Саботаж виникає в умовах поганої корпоративної культури, коли людям не подобається їхня робота, ставлення керівництва та умови, чи вони не розуміють, що і навіщо роблять, вважаючи завдання безглуздими.
Цифрові навички — це вміння доречно та ефективно використовувати цифрові технології та взаємодіяти із цифровим простором. Цифровою навичкою може бути як вміння знайти в інтернеті потрібну інформацію, так і розуміння того, як подати свою особистість онлайн, або вміння управляти часом, проведеним зі смартфоном у руках.
Із далекобійників в CEO: як водій вантажівки заснував компанію і почав заробляти $3,5 млн на рік
Казка четверта: про те, як виробник операційну ефективність шукав
Одного разу жив-був собі керівник компанії. Не було в нього ні дружини, ні дітей, але була кицька та своє маленьке виробництво, яке він пестив, розвивав та покращував. Та завжди в нього виходило так, що продукція ставала кращою, але й грошей витрачалося більше. Дійшло до того, що керівник майже все віддавав на закупку сировини, витратні матеріали, зарплату працівникам та нові фічі для сайту, а сам заробляв зовсім мало і вже насилу міг прогодувати кицьку.
Тоді керівник зібрався з духом та пішов до бізнес-консультанта. Довго чи коротко він йшов, але дійшов. Всівся у крісло перед консультантом та й каже:
— Любий консультанте, ось така в мене проблема. За бізнес переживаю, продукт покращую, а зовсім вже нічого не заробляю… Поможи, бо зовсім біда. Що треба робити? Чи то півня чорного на світанку зарізати, чи то ягня новонароджене у багатті спалити, чи то на кладовище піти та молитви всю ніч читати?
Консультант подивився на нього та й каже:
— Ви відстали від життя. Вам потрібно покращувати Операційну ефективність та рухатися у майбутнє. Ось тримайте списочок, тут все вказано, на що звернути увагу. З вас тисяча золотих.
Ось цей список (для тебе цілком безкоштовно):
Аналітика даних — це процес вивчення даних та взаємозв’язків між ними. За допомогою аналітики можна робити висновки про продуктивність роботи, побачити неочевидні взаємозв’язки, виділити слабкі та сильні місця бізнесу. Це допомагає вирішенню практичних завдань.
Benchmark — це оцінка продуктивності комп’ютеризованих пристроїв: смартфонів, комп’ютерів, планшетів, тощо.
Big data — великі дані. Це величезні об’єми різноманітних структурованих та неструктурованих даних. Використовуються для глибокої аналітики та для машинного навчання штучного інтелекту. Це можуть бути фінансові дані компанії, відомості про споживачів з відкритих профілів в соціальних мережах, інформація з публічних джерел про ринок, клієнтів, конкурентів. Всі канали отримання інформації, які можна тільки уявити, можуть бути залучені для збору великих даних, включаючи сигнали з обладнання, комп’ютерів, мобільних пристроїв і апаратних датчиків.
Cloud-first — це стратегія, за якою для роботи мають максимально використовуватися хмарні сервіси. Це дозволяє безпечно зберігати дані — текстові документи, аудіозаписи, відео — та працювати з ними у реальному часі з будь-якого місця, де є Інтернет.
Cybersecurity-first — захист інформації у пріоритеті — це методи захисту комп’ютерів, мереж, програм і даних від несанкціонованого доступу або атак зловмисників, які можуть вкрасти, знищити або зіпсувати дані і порушити робочий процес.
Digital-by-default — це концепція, яку запропонував британський уряд для державних цифрових сервісів. У контексті бізнесу це означає, що цифровим має стати все, що тільки можна перевести в цифру: як у внутрішній діяльності компанії, так і у роботі із партнерами та клієнтами. У діджітал-формат варто перевести рутину роботу, документообіг, замовлення товару тощо. Тобто все має бути цифровим за замовчуванням.
Internet of everything — інтернет усього. Це широкий термін, який стосується пристроїв, підключених до Інтернету і забезпечених розширеними цифровими функціями. Це філософія, в якій майбутні технології складаються з безлічі різних типів приладів, пристроїв і предметів, підключених до глобальної мережі Інтернет.
Lean — ощадливе виробництво — концепція управління виробничим підприємством, заснована на постійному прагненні до усунення всіх видів витрат. Ощадливе виробництво передбачає залучення до процесу оптимізації бізнесу кожного співробітника і максимальну орієнтацію на потреби та бажання споживача.
Mobile-first — це коли дизайн сайту чи додатку створюється спочатку під мобільні пристрої з урахуванням всіх їх особливостей. Це не просто адаптивний дизайн, а зовсім інший підхід до розташування елементів на екрані, вигляду ілюстрації, кількості тексту тощо.
Roadmap — дорожня карта — це план розробки та випуску нового продукту, чи лінійки, чи радикальної зміни наявного. Він детально описує способи досягнення ключових показників, враховує необхідні для цього ресурси та підходи.
Технічний борг — це ті баги та недоробки, що залишилися у коді через нестачу часу на розробку чи низьку кваліфікацію програмістів. Технічний борг потрібно закривати, що призводить до додаткових витрат у майбутньому.
Штучний інтелект — Artificial Intelligence (AI) — це програмне забезпечення, яке моделює людське мислення, поведінку та може виконувати інтелектуальну роботу, яка потребує особливих людських навичок та творчих здібностей: розпізнавання мови, емоцій, створення малюнків, розв’язання проблем, навчання, планування тощо.
Казка п’ята: про заздрісного помічника бізнесмена та нову бізнес-модель
Жив-був один розумний бізнесмен. І було у нього два помічники: один щирий та відданий, а інший — заздрісний та ледачий, але хитрун. І вирішив другий помічник першого зі світу зжити, щоб всю владу у свої руки забрати. Прийшов він до керівника та й каже: “Ваш перший помічник зовсім розперезався. Каже, що бізнес ви вести не вмієте, що на керівництві не знаєтесь, що він сам вигадав таку бізнес-модель, завдяки якій всі конкуренти далеко позаду залишаться”.
Розсердився керівник, покликав свого першого помічника: “Знаю я, що вигадав ти бізнес-модель, яка може мій бізнес значно угору підняти, і ховаєш її від мене. Покажи її мені негайно, а якщо ні, то звільню тебе без рекомендацій”. Засмутився перший помічник, але відразу зрозумів, від кого наклеп. Вирішив він тоді провчити нахабу. Зітхнув і каже: “Так, керівнику, є в мене ідея, але я її не розповідав, бо недопрацьована вона. Я про неї розповів другому помічнику, а він мені тоді свою показав, що набагато краща за мою. Якщо дасте мені трохи часу, то я свою допрацюю, і вам презентую. Та не хочу я, щоб моя слабенька бізнес-стратегія заважала розвитку компанії, тому прошу порівняти її зі стратегією другого помічника”. Погодився бізнесмен, викликав другого помічника та наказав: “Даю вам тиждень, щоб показати мені свої нові бізнес-моделі, в кого ідея буде кращою, того зроблю своїм заступником. А іншого — звільню”.
Став другий помічник, як хмара дощова, побіг шукати консультантів, читати статті в інтернеті та рвати волосся на голові. А перший помічник пішов додому, відкрив майже готову презентацію та спокійно її закінчив. Бо слідкував за трендами, дійсно мав пропозицію нової бізнес-стратегії та був готовий. Але він був людиною доброю і не бажав супернику цілковитої ганьби, тому перед тим, як піти з офісу, підкинув йому у кишеню листочок із підказкою.
Підказка для побудови сучасної бізнес-моделі
Бізнес-модель — це інструмент, який формує уявлення про структурні, операційні та фінансові механізми роботи компанії, її продукти і послуги в цей момент часу і їх подальший розвиток для досягнення стратегічних цілей компанії. Для побудови та аналізу бізнес-моделі зручно використовувати канву Остервальдеру. Це шаблон з дев’яти блоків, які показують ключові елементи бізнесу.
Все як сервіс — це визначення, яке спочатку стосувалося різних цифрових компонентів, таких як програмне забезпечення, платформи для його розвитку, обчислювальна інфраструктура, дані, безпека та зв’язок можуть бути надані через інтернет. Але наразі воно поширилося на інші послуги — замовлення їжі чи медичні консультації — тобто на все, що можна отримати, не виходячи з дому. Для бізнесу це значить необхідність перевести максимальну кількість послуг у формат “Все як сервіс”.
Економіка спільної участі (sharing economy) — спільне споживання — це соціально-економічна система, за якою компанії можуть тимчасово за плату (або як домовляться) користуватися людськими та фізичними ресурсами, які належать іншим компаніям. Типу каршерінгу або оренди квартири, але на корпоративному рівні.
Екосистема — це взаємозв’язок різних елементів системи, які підтримують один одного та залежать один від одного. В екосистему підприємства, наприклад, входять товари та послуги, які воно пропонує, споживачі, постачальники, партнери, конкуренти тощо.
Платформа — це діджитал-середовище для розміщення цифрових рішень. Уяви, що ти хочеш побудувати будинок. Для цього потрібна земля, на якій він буде стояти. Ось ця земля — це платформа.
Фінтех — це сукупна назва для технологій, які переводять традиційні фінансові та банківські послуги у цифрове середовище. Те, що ти можеш оплатити покупку нового смартфону, приклавши до термінала старий, і є фінтех.
Freemium — це можливість скористатися основним функціоналом послуги чи продукту безкоштовно. Звичайно, за додаткові “плюшки” доведеться заплатити, але ти сам вирішуєш, потрібно це чи ні. Таку модель використовують майже всі онлайн ігри: ти можеш грати та качати рівні, не вкладаючи жодної копійчини, але якщо хочеш отримати крутого перса, обладунки чи отримати бонуси, маєш заплатити.
Казка остання: як Держава цифрову трансформацію проводила
Та насправді, це не казка, а те, що дійсно відбувається в Україні просто зараз. Запущений сервіс “Дія”, цифрові сервіси з оформлення пенсії “Е-пенсія” та оформлення дитини “єМалятко”, цифровий кабінет водія та інші. Запущена онлайн-платформа, де можна навчитися цифрової грамотності. За підрахунками Мінцифри, цифрові сервіси вже допомогли заощадити понад 1 млрд гривень у державному бюджеті.
10 найпотрібніших навичок для кар’єри та бізнесу у 2020 році
Ось базові терміни, які стосуються цифрової трансформації держави
Держава в смартфоні — слідуючи за поняттям “Все як сервіс”, держава теж має стати сервісом для громадян. Держава в смартфоні — це програма по цифровізації всіх державних послуг. Мета Мінцифри до 2024 року, щоб заповнивши одну єдину форму можна було отримати будь-яку державну послугу, абсолютно всі вони будуть надаватися онлайн, а 20% — взагалі без участі людини.
“Дія” — це назва онлайн платформи та застосунку, через які будуть надаватися державні послуги. Розшифровується як “Держава і я”
Мінцифра — Міністерство цифрової трансформації. Було створене у 2019 році, відповідає за державну політику у сфері цифровізації, цифрової трансформації, цифрову грамотність та інші цифрові ніштяки.
Трембіта — це система, яка дозволяє державним органам безпечно обмінюватись електронними повідомленнями між собою.