Не забудьте поширити ❤️
Бізнес-кар’єра Джоша Шустера почалася з низки нещасть і випробувань. Його партнер і наставник загинув, а йому самому довелося перенести термінову онкологічну операцію. Але Джош знайшов в собі сили продовжити бізнес і побудував одну з найуспішніших компаній-забудовників Нью-Йорка. Цього року його Silverback Development зайняла 168 місце в списку найбільш швидкорослих американських компаній Inc. 5000 (трирічне зростання склало понад 2,3 тис.%). 36-річний бізнесмен з філіппінськими коріннями розповів, як добряче обпікся на своєму першому проєкті, навіщо постійно носить з собою блокнот і чому його не сприймають серйозно арабські шейхи.
Я ріс на фермі в Огайо. Щоб дістатися до школи, доводилося їхати пів години. Коли я вступив до коледжу Тулейнського університету, всі мої однокурсники опинилися дітьми фінансистів з північного сходу країни. Я і сам думав стати інвестиційним банкіром – хотів заробити багато грошей. А нерухомістю тоді особливо не цікавився. Захопився нею пізніше – після того, як успішно пройшов курс по цій темі.
Моя кар’єра почалася в Гарлемі. Там я у 2005 році проходив неоплачуване стажування у фірмі з управління нерухомістю Fata Organization. Потім працював за сущі копійки на добре відомого манхеттенського забудовника JMH. Але це давало можливість набути досвіду і повністю зануритися у світ розробників. Наприклад, я працював над масштабним проєктом реконструкції бруклінського кварталу Уільямсберг вартістю $250 млн (тоді він ще не був таким популярним місцем, як зараз).
Через чотири роки я зрозумів, що більше не хочу працювати на когось. Мені хотілося працювати на себе. Я дізнався, що у Fata є земельна ділянка, і переконав компанію віддати мені її під забудову (а отримання землі – головний бар’єр для тих, хто хоче пробитися в цю галузь). Це було наївно і нерозумно з мого боку. Ґрунтуючись на навколишню ділянку будівель, я почав розробляти проєкт і тільки потім провів аналіз ґрунту – це були суцільні бруд та глина. Одні тільки проєктні розрахунки фундаменту збільшували вартість робіт на 25%. З урахуванням орендної плати в цьому районі, задум просто не мав економічного сенсу – навіть якби земля дісталася мені безкоштовно.
Королі Африки. Як українці запустили багатомільйонний бізнес в Нігерії, купили OLX і стали першими на ринку. Історія Jiji
Мені потрібен був більш досвідчений партнер. Ще під час роботи в JMH я познайомився з дуже скромним 65-річним керівником проєктів Джеффом Гершеном. Спочатку моя робота на себе була схожа на водіння кабріолета без будь-яких систем безпеки – ти просто ніжишся на сонечку і насолоджуєшся поїздкою. А коли до мене приєднався Джефф, це було, як ніби у машини з’явилися робочі гальма і ремінь безпеки. Мій партнер був втіленням досвідченості, який всі рішення приймав вдумливо і методично. Джефф завжди радив не поспішати, робити мінімум помилок і не розтрачувати енергію даремно.
Трагедія трапилася у 2011 році. Через два місяці нашої співпраці з Джеффом я працював у коворкінгу, коли мені зателефонував його син. Мій партнер захоплювався скуба дайвінгом і під час одного зі своїх занурень загинув. Для мене, на той момент 25-річного бізнесмена, це стало подвійним ударом. Я все ще не був упевнений в собі і раптом втратив свою головну опору в житті. А кількома місяцями по тому мені довелося зробити екстрену операцію через рак яєчок. Це все завалилося на мене протягом пів року, і можна було все кинути, але до того моменту, думаю, я вирішив сам собі щось довести. Я вже відчув себе підприємцем.
Я позичив $30 тис. у друга сім’ї і знайшов будинок, який можна було перепозиціонувати. Дві заможні людини погодилися фінансово підтримати мене. Ми уклали з ними угоду: якщо подвою їхні гроші, то половину отриманої вигоди забираю собі. В результаті я збільшив вкладення в чотири рази – така несподівана удача дозволила мені залишитися в цьому бізнесі.
Коли тобі 20 з невеликим і ти наполовину азієць, то на вигляд ти немов тільки що закінчив школу. Навіть зараз на ділових зустрічах трапляється, що мене не сприймають серйозно. Нещодавно я з двома співробітниками літав в Дубай на зустріч з шейхом, який хоче купити частку в моєму бізнесі. Він глянув на мого старшого колегу і сказав: «Розкажіть мені про свою компанію». Раніше мене це дратувало, а тепер швидше розважає. Варто мені відкрити рот і продемонструвати, що я розумію, про що говорю, то на мене починають дивитися з повагою. Щоб розбиратися в цьому бізнесі краще за всіх, я встаю рано вранці і приходжу в офіс першим, а йду останнім. І саме тому мене, власника компанії, можна побачити на об’єкті в касці і з молотком в руках.
Я постійно вчуся. Мова забудовників рясніє інженерними та архітектурними термінами. З самого початку своєї кар’єри я записував у блокнот поняття і абревіатури, які потрібно знати. І роблю це донині. Я змагаюся з вчорашньою версією самого себе.
У моєму офісі досі є фотографія Джеффа з аквалангом. Під нею його цитата: «Не дозволяй перемогам закрутити твою голову, але, що ще більш важливо, не дозволяй невдачам поранити твоє серце».
Ми у соцмережах: