Восени і українські, і світові ЗМІ почали багато писати про те, що Росія активно стягує до кордону з Україною військових та техніку. На кордоні з нашою країною знаходяться близько 120 тис. російських військових, ведуться спільні навчання Росії та Білорусії на білоруському кордоні. Гривня опустилася на мінімум щодо долара за останні чотири роки – до 28,7 грн, а багато країн, наприклад, США, відправляють в Україну зброю.
Розповідаємо про те, що українські підприємці з IT і не лише думають про можливу війну та які сценарії вони розглядають та як готують свої компанії. Далі – пряма мова героїв.
Кашчук Павло InfoCar.ua: «Видихайте, працюйте, обіймайте близьких, витрачайте гроші на приємне, цінуйте та підтримуйте наших військових»
Чому я спокійний, нікуди не їду, не збираю рюкзак і не тягну додому гречку?
Тому що панікою точно нічого на краще не змінити, їхати мені нікуди зі своїм дитячим садком і звіринцем, рюкзак так і не розібрав з 14-го року, гречку не їм і йти за нею ліньки.
А якщо серйозно, поділюся своїм ставленням до ситуації, щоб не відповідати сотні разів тим, хто в мені побачив вхожого в кремль, чи оракула.
Скільки IT-компаній працює в Україні
Я розумію, що найстрашніше зараз – це контраст між риторикою наших західних союзників і ось цих ось, які тут. Шукаєш логіку, змову, каверзу, але не знаходиш і стає страшно розумію.
Чи є сьогодні загроза вторгнення грати настільки серйозного, що його помітять навіть ті, хто не помічав 8 років?
Є, рішка на низькому старті. І не слухайте аргументації кількістю військ. При великому бажанні та 10к зелених уе..вечиків можуть пристойно тут наробити діл. Кажуть, щоби захопити Україну їм потрібен 1 млн тушок? Може, й так, але чому ви вважаєте, що вони хочуть нас саме захоплювати?
Так ось, говорячи про небезпеку Штати не брешуть, вона є й висока. Але і місцеві зелені люди, які пропонують частіше видихати, теж мають рацію – гірше що ми можемо робити – це стеричити (інше питання в якій суці соромної формі вони це промовляють)
Коли ви останній раз панікували від усвідомлення сумарних ризиків загинути в ДТП, від раку, інфаркту, вбивства, астеройду, лавини тощо?
Так ось ризик постраждати від ворога для більшості з вас сьогодні не вищий.
Ось я б на місці наших військових бовся би, адже на них відповідальність колосальна в разі чого, але повірте, всі кого я з них знаю спокійні та сміються з мемів у соцмережах, щиро.
Насправді найбільш небезпечний та ймовірний ризик постраждати – від панікерів та непрямих наслідків їхньої поведінки.
На який найгірший сценарій особисто я розраховую? Посидіти пару тижнів без світла, газу, інтернету … вдома з 2 дітьми і 2 собаками на голові поки панікери, що тригернули від першої провокації на кордоні, перебесяться створивши на радість ворогові тимчасовий колапс – в банках, на дорогах, в магазинах. Дуже сподіваюся, що наша обрана не мною влада має хоча б базовий план на цю ситуацію. Думаю їсти.
В іншому – я стежу за ситуацією і в пресі та «в кулуарах», абстрагуюся від марення та домислів і бачу позитивну динаміку на нашу користь. Думаю, рашка навіть не уявляла, що нас підтримає майже весь світ, і не турбуванням, а ядерними пістонами.
Коротше видихайте, працюйте, обіймайте близьких, витрачайте гроші на приємне, якщо вони є, цінуйте та підтримуйте наших військових. І не обов’язково грошима – бачите хлопчину в пікселі в маршрутці або метро – подивіться йому у вічі, посміхніться, поплескайте по плечу. Він зрозуміє і йому це важливо, адже нафіга це все його, якщо не заради вас?
І ще – припиняйте мріяти про солдатів на те, які прийдуть і ви … замість нас рашку. І не тому, що «це не їхня війна», а тому що я не знаю більш здатної у світі армії захистити нашу країну, ніж наша. Нам не вистачало зброї, тепер вона є. Наш солдат на нашій землі в рази сильніший за американця, британця, поляка за інших рівних.
Візьміть себе в руки, панове, підберіть соплі, зчепить зуби і живіть гідно!
Джерело: Facebook Кашчука Павла
Микита Нагаткін, Digis: «Ми підготували кілька сценаріїв – від найменш до найстрашніших» Микита Нагаткін
Мені хочеться сподіватися, що нічого не станеться. Але я не політик, не можу давати оцінки та спиратися на свою думку. Моя робота – максимально підготуватися до найгіршого сценарію. У нашій компанії розробили план, за яким компанія продовжуватиме працювати, дбати про співробітників, клієнтів та проєкти у разі масштабних проблем. Один із сценаріїв у ньому – ескалація воєнного конфлікту. Ми дуже радимо кожному продумати свої дії. Краще підготуватись заздалегідь і сподіватися, що дмеш на воду.
У Digis ми підготували кілька сценаріїв – від найменш до найстрашніших, наші менеджери знають, як діяти в тому чи іншому випадку. У нашій компанії всі працюють дистанційно, але у нас є точна інформація, хто де живе.
Скільки IT-компаній працює в Україні
Якщо конфлікт розвиватиметься, ми будемо аналізувати локальні ризики кожного окремого міста та вживати заходів. Ми також готові організувати фінансову та юридичну допомогу сім’ям співробітників та переїзд для них та їхніх сімей із зони конфлікту до Західної України.
Ярослав Ажнюк, Petcube: «Якщо Росія нападе – це стане початком її кінця»
Поділюсь текстом листа із заголовком «Наші плани у зв’язку з загрозою війни», який направив сьогодні команді Petcube:
«Друзі, як і багато хто з вас, я уважно стежу за ситуацією та ризиками військового вторгнення Росії. Я не знаю, як розвиватимуться події, але ми маємо бути готові до гіршого і мати план на випадок інфраструктурних проблем чи воєнних дій у наших містах.
Мій особистий досвід кризових ситуацій каже, що найкращий вихід із них – це добрий план. Наш план як компанії – бути міцним тилом. Дбати про безпеку всіх колег та їхніх сімей, продовжувати працювати, створювати економічну цінність для миру та всіх нас. Думаю, це найбільша користь для України, яку ми можемо принести за цих обставин.
Прошу вас подумати про свої особисті плани:
- Подумайте, що робитимете ви та ваші сім’ї у разі проблем з водопостачанням/опаленням/електрикою/мобільним зв’язком/домашнім інтернетом або початком військових дій у вашому місті. У когось є машина, зібраний рюкзак, він знає, кого з рідних має забрати, і знає, у кого може зупинитися у Києві чи Західній Україні. Хтось ще не думав про це. Можливо, хтось має вміння і наміри захищати країну зі зброєю в руках.
- Прочитайте брошуру, яку підготував Український центр стратегічних комунікацій разом із Міноборони.
- Протягом тижня віч-на-віч зі своїми менеджерами обговоріть ці плани, говоріть вільно, якщо вам потрібна допомога.
Якщо Росія нападе – це стане початком кінця. Наше завдання – мати план, зберігати спокій і бути надійним тилом.
Джерело: Facebook Ярослава Ажнюка
Василь Хмельницький, UFuture: «Ми продовжуємо працювати, створювати цінність та інвестувати в Україну»
Я певен, що повномасштабної війни не буде.
Моя позиція заснована на розумінні багатьох внутрішніх та зовнішніх процесів, але це політичні процеси, і я не хочу їх публічно обговорювати, говорю виключно як підприємець.
Загрози повномасштабної війни не виправдані. Я і вся моя сім’я (мама, дружина, діти та онуки) залишаємось в Україні, продовжуємо жити звичним життям та не плануємо виїжджати за кордон. Вся моя команда теж залишається в країні, ми продовжуємо працювати, створювати цінність та інвестувати в Україну, зараз це найкраще, що кожен із нас може зробити для країни.
Оскільки страх наростає та паралізує всі процеси, важливо розуміти, що паніка негативно позначається насамперед на нас самих, на здоров’ї та на нашій економіці. Поки що це найреальніша загроза.
Що ми можемо зробити вже зараз, щоб хоч трохи стабілізувати ситуацію:
- Продовжувати ефективно працювати та жити звичним повноцінним життям.
- Зберігати критичність мислення, здоровий глузд і холодну голову.
Минуле не повернути, майбутнє ми поки що не знаємо. Все, що залишається – жити сьогодні та щосили намагатися це сьогодні зробити якнайкраще для кожного знас.
Хоч би які шторми відбувалися в країні та світі, я свій корабель покину останнім.
Джерело: Instagram Василя Хмельницького
Віталій Горовий, InSoft Partners: «Нам не хочеться вірити у сценарій повномасштабної війни»
За ситуацією між Росією та Україною зараз неможливо не стежити. Ми вже багато років живемо у стані перманентної війни. Але, за винятком 2014 року, ще не було ситуації, яка настільки активно підігрівалася у суспільстві та висвітлювалася за кордоном.
Нам не хочеться вірити у сценарій повномасштабної війни. Але ні в кого немає магічної кулі з простими та зрозумілими відповідями. З нашими партнерами ми все ж таки домовилися в цей непростий час не скорочувати наші спільні бізнеси та інвестиційні активності.
Завдання бізнесу – у всіх ситуаціях розуміти різні сценарії і як мінімум мати план, як поводитися в них. Будь-який бізнес – це люди, а люди мають друзів та сім’ї. Тому, звичайно, всередині кожної з компаній, до яких ми причетні, ми обговорюємо різні варіанти і наші дії. Основна мета – наші співробітники, клієнти та партнери мають найгірший із можливих сценаріїв перенести з мінімальними втратами.
Ми все ж таки більше віримо в тривале нагнітання ситуації. Іншими словами, у статус-кількість. Виглядає так, що якщо зберегти високий градус існуючої напруги, його ініціатор може отримати більше преференцій і понести менше втрат різного характеру.
Роман Катеринчик, Artjoker: «Немає сенсу сіяти паніку»
Мені складно уявити, як у 2022 році можна розв’язувати війну з метою захопити іншу державу. Звучить абсурдно. Як із погляду міжнародної політики, так і з погляду перспектив такої війни для агресора.
Моя думка, що війни не буде, і це такий спосіб створення політичного тиску на міжнародному рівні. Упевнений, що вони лише вирішують свої власні завдання, шкода що страждає е наша економіка, нервова система українців і що в епіцентрі цих політичних розбірок перебуває Україна.
Наш офіс розробки знаходиться в Харкові, і так званий план Б у нас існує вже майже сім років. Сподіваюся, він нам ніколи не знадобиться.
Карантин нас усіх навчив працювати у віддаленому режимі, а щодо переїзду – це тема індивідуальна, але компанія підтримуватиме співробітників у разі потреби.
Немає сенсу сіяти паніку, наше завдання – продовжувати рухатися у цей період і бути сфокусованими на поточних завданнях бізнесу та наших клієнтах.
Я особливо не цікавлюся політикою, але впевнений, що доки не буде прямого діалогу між главами наших країн, доти ситуація залишатиметься напруженою. Не хотілося б залишатися в епіцентрі зовнішньополітичних розбирань.
Будь-який бізнес у принципі має бути стресостійким і завжди бути готовим до «чорного лебедя». Наприклад, контролювати витрати, вміти працювати віддалено та мати достатньо оборотних коштів на випадок непередбачуваних обставин.
Владислав Чечеткін, Rozetka: «Незважаючи ні на що, ми продовжуємо інвестувати в Україну»
Я підприємець. Не військовий експерт, не розвідник, не аналітик. Я не маю відповіді на запитання, чи буде війна. Думаю, ймовірність невелика.
Але я впевнений, що одна з головних цілей ворога – паніка, яка здатна зупинити багатомільйонну Україну, обвалити гривню та буквально паралізувати українців. І треба визнати, що багато в чому цієї мети досягнуто.
Я запитую себе: що я можу, крім допомоги армії? У цих обставинах я вважаю за необхідне продовжувати робити свою справу. Працювати, зберігати робочі місця та бадьорість духу, підтримувати сім’ю та команду.
Тому, попри все, ми в Rozetka продовжуємо інвестувати в Україну: будуємо нові магазини, розвиваємо складську та IT інфраструктуру, ми нікого не скорочуємо, навпаки – набираємо, як і планували, нових членів команди і нічого не ставимо на паузу. Ми рухаємося вперед, хоч би як хотілося комусь, щоб ми зараз зупинилися.
Особисто мені допомагають не сідати на емоційні гойдалки кілька речей. Насамперед я б радив знайти те, що вас заспокоює. Комусь треба підготувати за списком рюкзак з усім необхідним, комусь пекти пироги, комусь більше часу проводити з дітьми. Я, наприклад, стріляю у тирі. Крім того, залишатися спокійним допомагають:
- Віра в Збройні Сили України. Ми вже майже вісім років підтримуємо добровольців, армію, і я впевнений у їхній зібраності, готовності та відданості Україні як ніколи.
- Інформаційна гігієна Величезна кількість новин – це вкидання та фейки. Тому я читаю медіа та стрічку вкрай вибірково та рідко. Пару щодня більш ніж достатньо. Ще краще – кілька разів на тиждень.
- Щоденне, звичайне робоче навантаження. Я постійно зайнятий справою, і кожне, навіть маленьке вирішене завдання, дає мені почуття ґрунту під ногами.
Ми нікуди не збираємось тікати. Це – наша країна. Наше майбутнє та майбутнє наших дітей. І пам’ятайте: боягуз помирає сто разів! Так що тримаємо лад, зберігаємо спокій і продовжуємо робити свою справу.
Джерело: Facebook Владислава Чечеткіна