Жінка-керівник: як не приносити командирську шашку додому

Жінки стають підприємцями або працюють на позиціях топменеджерів, часто не припускаючи, що особисті відносини тепер, можливо, доведеться будувати інакше.

Як зберігати баланс між ролями боса і подруги (дружини/мами) і залишатися щасливою? Як залишати роботу на роботі, щоб вона не заважала жінці-керівнику будувати відносини вдома? Своїми спостереженнями поділилася в колонці для Про Бізнес психолог Оксана Калаганова.

– З досвіду я бачу, що тема поєднання особистих відносин і кар’єри викликає дуже багато питань у жінок, які займають керівну посаду або є власниками бізнесу.

Часто виникає проблема – як все правильно збалансувати та не розірватися при цьому на частини.

Відразу скажу, що такий баланс – це перш за все поведінкова навичка і самоорганізація.

Але для початку мені хочеться розповісти про те, як взагалі люди приходять в бізнес або на керівні пости. Не виключено, що у чоловіків і жінок на цьому шляху не так багато відмінностей, але оскільки я працюю в основному з жінками – розповім про них.

Я сподіваюся, це допоможе зрозуміти (дуже приблизно), до якого типу жінки ви належите, що рухає вами в професії й, отже, що становить ваші цінності. І, відштовхуючись від всього цього, – вирішити, як діяти.

Як стають лідерами

Поділюся своїми спостереженнями: найчастіше жінки в підприємництво або керівництво потрапляють трьома шляхами:

1. Перший тип – це жінки, які хотіли бути головними і йшли до лідерства цілеспрямовано. Лідерство – це їх цінність. Такі жінки люблять свій статус і відчувають стійкий інтерес до питань лідерства. З них, як правило, виходять дуже вимогливі та авторитарні керівники. Разом з тим вони гіпервключені у свою справу, що добре.

Робота для них – не менш важлива, ніж сім’я. Це їхня точка опори, важлива частина їхньої ідентичності.

Тому якщо таким жінкам доводиться вибирати між роботою і відносинами, досить імовірно, що вони віддадуть перевагу відмовитися від відносин.

2. Другий тип – це жінки, які опинилися на посаді або у керма компанії умовно випадково. Вони не планували бути начальниками, просто життя так склалася, їх просунули, призначили. Хоча вони ніколи не прагнули до лідерства. Але призначили їх теж не просто так. А тому що вони, швидше за все, добре виконували свою роботу і були в хороших відносинах з колективом і вищими керівниками.

Для таких жінок може бути важливіше зберегти добрі взаємини на роботі, ніж піднятися кар’єрними сходами. Їх авторитет підтримується шляхом людської теплої взаємодії.

Я бачу, що саме другому типу спочатку найлегше переключитися на справи сім’ї.

3. Третій тип – це жінки, які змушені були виживати. Їх мотив нарцисичний як у першого типу, просто в якийсь момент вони залишилися без опори, без підтримки, можливо, без грошей. Щоб вижити, вони почали докладати зусиль, які й привели їх до керівного посту.

Я бачу, що для них важлива економічна безпека. А простіше кажучи, потрібно, щоб їм (і дітям) було за що жити. Вони більш тривожні, ніж попередні два типу, тому схильні перестраховуватися. І ця тривожність змушує їх «бігти вперед», до нових досягнень.

Для третього типу бажання забезпечити собі та своїм дітям цивілізоване життя, дати освіту, зберегти їхнє здоров’я є потужним стимулом до руху вперед. Але вони схильні забувати, що в сучасному світі головна біда – не “фізичний”, а душевний голод.

Як все це пов’язано з особистими відносинами

Люди, і зокрема жінки, рідко звертаються за допомогою, коли в родині все добре – приходять, коли в парі починається розлад. Або коли відносини одні за іншими – не складаються.

Тому на практиці я часто стикаюся з ситуаціями, коли керівна позиція жінки впливає на відносини в парі або в сім’ї негативно. І частіше за все мова йде про фінансові вкладення – простіше кажучи, про те, хто добувач.

Якщо основний годувальник чоловік, то жінка нехай хоч п’ять постів займає, десять бізнесів має. Це не так небезпечно для відносин.

Але зі свого досвіду я бачу, що якщо чоловік приносить додому грошей менше, ніж дружина, то рано чи пізно жінка почне «ображатися». Так, є жінки, для яких фінансове забезпечення від чоловіка не так важливо, як емоційний комфорт і задоволеність. Але таких жінок, як мені здається, менше. І знову-таки за допомогою вони звертаються тоді, коли у них, наприклад, з’являється бажання звільнитися від фінансової відповідальності в парі.

Але, за моїми спостереженнями, невідповідність доходів в парі – це не найгірший сценарій. Я, наприклад, часто бачу, що якщо чоловік знаходиться в наймі або в підпорядкуванні у своєї партнерки, то розділити, де чоловік і жінка – начальник і підлеглий, а де вони – пара, людям стає вкрай складно. І часто, попри всі зусилля, з такою диспозицією відносини все одно не складаються.

Поза всякими сумнівами, є чоловіки, яких така ситуація влаштовує, як і жінки, тому що моделей поведінки та побудови взаємин багато при будь-якому заробітку та ін. Але ми говоримо про ті пари та про тих жінок, які звертаються за допомогою, тому що не можуть зберегти відносини.

І тоді в якості одного зі способів їх збалансувати я пропоную наступне. Добре, коли чоловік, крім роботи в підпорядкуванні у дружини, має ще один або кілька джерел доходу або основну роботу, де повною мірою реалізується і фінансово, і кар’єрно. А його фінансові вкладення в сім’ю як мінімум майже такі ж, як у жінки.

Як збалансувати ролі

Якщо ви виснажені й без сил, що ви можете дати своїм дітям, чоловікові або партнеру? Тільки негативні емоції. Тому найочевидніша і водночас іноді заскладна порада в тому, що робота повинна подобатися. Коли ми робимо те, що нам цікаво, у нас горять очі, ми отримуємо позитивні емоції. Саме їх ми понесемо додому.

Тому для більш екологічного збалансованого життя в першу чергу докладете всіх зусиль для того, щоб щоденна праця не вганяла вас в стрес.

Знайдіть можливість делегувати обов’язки, беріть зайві вихідні, коли відчуваєте в цьому потребу, по можливості звільняйте робочі години для прогулянки, йоги, медитації. Робіть все, щоб скоротити кількість стресу, наскільки це можливо.

Є ще кілька рекомендацій, які допоможуть якісно збалансувати ролі:

1. Робочий інструмент залишайте на роботі. Тобто важливо, щоб у жінки було чітке розділення: де вона підприємець (офіс) і де вона – жінка, дружина і мама (дім). Якщо говорити технічно, то не управляти бізнесом з дому – відключайте робочий телефон і не перевіряйте пошту. Зараз, під час карантину/самоізоляції, мова йде, скоріше, про час, який потрібно чітко розділити на робочий і домашній. Це найважливіше.

Звичайно, непросто відключитися від робочих справ, особливо якщо на роботі є якісь складнощі. Але тут доведеться чесно відповісти собі на питання: що для вас важливіше?

Ви багато працюєте – заради чого? Чи буде вам самореалізація приносити стільки ж задоволення, якщо при цьому у вас – безлад в родині?

2. Шукайте ваш власний баланс. Чоловік, сім’я чекають від жінки не тільки фізичної присутності вдома, але перш за все емоційної включеності. Тому не потрібно безупинно зливати на рідних негатив, який ви зібрали на роботі. Змушуйте себе відключатися і вдаватися в інтереси близької вам людини.

Навіть якщо ви зазнаєте втрат на роботі, вони надолужувані. А заповнити згаяний час в родині набагато складніше.

Я знаю чимало випадків, коли батьки багато працювали, щоб забезпечити дітей, а на спілкування з ними не вистачало часу. І коли діти виросли, батьки з подивом і образою виявили, що душевної зв’язку у них з дітьми немає. Завтра наші діти будуть на день дорослішими, і ваша участь, якої вони потребували від нас вчора і не отримали, може на все життя так і залишитися для них дефіцитом.

Та ж історія часто відбувається і з чоловіком: діти виростають, ідуть жити своїм життям, а з ким залишається жінка? З чоловіком, з яким пов’язували тільки діти, загальна житлова площа і більше нічого. Щоб не допустити такого фіналу, розвиток відносин в родині варто зробити одним з найважливіших пріоритетів.

3. Думайте про ваших близьких. Відносини з чоловіком, сім’я – це те місце, куди теж потрібно вкладати свою енергію, перш ніж ви зможете звідти щось взяти.

Спробуйте вже по дорозі додому або перед тим, як вийти з робочого кабінету, якщо зараз ви не працюєте віддалено, почати згадувати, що було вчора у вашій родині, чим живуть діти, що відбувається у них в школі, про що говорив чоловік, що займало його думки вчора тощо. Це допоможе легше включитися в домашні справи, зберегти уважність і чуйність.

4. Згадайте про те, що ви жінка. У щоденній метушні жінкам дуже легко почати ставитися до себе функціонально: я на роботі повинна бути шефом, я вдома повинна бути матір’ю! Зауважте, всюди ідея, що «я повинна бути якоюсь». Навіть саме слово «повинна» змушує внутрішньо зібратися і напружитися. У такому круговерті легко забути, що перш за все ви – жінка. А тільки потім дружина, мати, професіонал і т.д.

Самовідчуття себе жінкою є фундаментом, на якому будуються всі інші ролі. І якщо фундамент «кволий», ви будете нестійкі у всіх інших ролях.

Якщо жінка забуває, хто вона, у неї велика спокуса звалити на свої плечі занадто багато, переоцінивши свої сили. Тоді на важливе їх просто не вистачить.

5. Підтримуйте стосунки з подругами. Попри достатню впевненість в собі та зовнішню активність, жінки внутрішньо потребують соціальної опори, продовжують прагнути до захищеності.

Відчуття захищеності нам дають приналежність до групи, оточуючі люди, які поділяють з нами проблеми й таким чином пом’якшують наслідки стресу, пов’язаного з роботою. Тому наявність кола подруг і регулярне тепле спілкування – must have!

6. Вдома займайтеся домашніми, дуже жіночими справами. Готуйте, вишивайте, шийте, в’яжіть – все це допомагає психіці переключитися з робочих справ.

7. Попросіть чоловіка про допомогу. Насправді це дуже важливо, щоб жінка могла звернутися за допомогою до свого чоловіка, партнера. Якщо жінка «біля керма», то вона вже за визначенням сильна – іноді ми так в це заграємося, що перестаємо розраховувати на чоловіка.

А якою б сильною не була жінка, в ряді питань чоловік завжди сильніше. Звертаючись до нього за допомогою, ми визнаємо його силу, вирівнюючи баланс влади в стосунках, і даємо чоловікові відчути свою виняткову цінність для нас.

В житті, як мені здається, найважливішими навичками є вміння знайти баланс між важливими речами та вмінням будувати відносини з людьми. А оскільки все у світі динамічно, то розвиток і підтримка цих навичок – це процес, постійна робота. І якщо ми хочемо жити наповненим життям, то кожен день нам доведеться свідомо вибирати, чим ми будемо наповнювати наше життя і як будемо його розвивати.