Не забудьте поширити ❤️
На чому можна заснувати бізнес, в який інвестори самі понесуть мільйони? На очікуваннях, крові і … екскрементах. Підбірка стартапів, засновники яких розповіли про свої грандіозні плани, зібрали величезні суми грошей, але щось пішло не так.
Theranos
- Засновник: Елізабет Холмc
- Величина інвестицій: 750 млн доларів
Історія стартапа Theranos унікальна в своєму роді: його провал відкладався на цілих 15 років, щоб згодом стати чи не найепічнышим прикладом шахрайства в історії бізнесу. У далекому 2003 році, коли дев’ятнадцятирічна Елізабет Холмс тільки розробляла ідею технології безболісного забору крові одним разом на кілька досліджень, такого ніхто не міг і уявити.
Першою задумкою дівчини був Нанопластир, здатний робити аналіз і відразу ж лікувати виявлене захворювання. Потім продукт став набувати обрисів мініатюрної колби. Її можна було піднести до пучки і отримати всі необхідні відомості по декількох напрямках відразу. Як насправді виглядав і працював тест, довгий час не знав ніхто: всі технології зберігалися в найсуворішому секреті, але активно обговорювалися в пресі в загальних рисах.
На практиці FDA (Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів) виявило несправнысть діагностичних приладів, що виготовляються в лабораторіях Холмс.
Ділова газета The Wall Street Journal ініціювала власне розслідування. З’ясувалося, що в Theranos використовують стороннє обладнання для обробки біоматеріалу, але ніяк не оригінальні технології.
У тому числі спливла інформація про багатомільйонні витрати компанії на забезпечення роботи армії юристів і на особисті потреби Холмс (наприклад, «дуже важливий» для науки аксесуар – сумки від Hermes).
Восени 2018 року компанія закрилася, оскыльки Комісія з цінних паперів і бірж США звинуватила її керівництво в шахрайстві в особливо великому розмірі. Сама Елізабет вину не визнала, але була позбавлена всіх акцій і можливості займати будь-які керівні посади аж до 2028 року. Справа Theranos все ще знаходиться на стадії розслідування.
Індійські програмісти замість ШІ та фейки на сайтах знайомств: п’ять прикладів шахрайства у сфері високих технологій
Яким чином можна збирати багатомільйонні вкладення протягом декількох років і не викликати при цьому підозр? Відповідей кілька:
- Використання гаранта в ролі першого інвестора. У цій історії ним був мільярдер Тім Драпер, який за випадковим збігом обставин опинився другом батька підприємниці.
- Проведення агресивної PR-кампанії. Холмс на самому початку кар’єри активно підтримував декан, професор Ченнінг Робертсон. Він виступив своєрідним поручителем наукової спроможності проєкту. Потім послідували численні замовні статті та публікації, інтерв’ю провідних бізнес-видань. Крім того, сама Холмс копіювала манери і стиль Стіва Джобса, віддаючи перевагу чорним водолазкам, машині без номерів і аскетизму в одязі, щоб надати образу флер успішності.
- Залучення потужних тригерів – секретності і авторитетності. Тут відмінно зіграли свою роль і любов до чорного, і нерозголошення деталей про прототип тесту і технології, за якими він буде працювати. Додамо також, що всі співробітники Theranos були пов’язані жорсткими умовами контракту, за яким не можна було поширюватися ні про що, що відбувається на робочому місці.
- Наявність чинного патенту. Документи на нього Холмс подала ще в 2003 році. З тих пір продукт кілька разів відправляли на доопрацювання, але фактично якийсь пристрій все-таки існував.
uBiome
- Засновник: Джессіка Річман
- Величина інвестицій: 105 млн доларів до кінця кампанії
Хто ще міг зрівнятися з Theranos в бізнесі на аналізах? Тільки інший біотехнологічний проєкт, який зробив ставку на дослідження мікробіома людського кишечника. Незважаючи на складність формулювання, суть проста: клієнти uBiome купували тест для забору, проводили ним по використаному туалетному папері, реєструвалися в системі і висилали пробірку в лабораторію.
Через деякий час на пошту приходили результати дослідження, здатні розповісти, чи є у людини аутоімунні або онкологічні захворювання.
Однак люди, які спробували тест, отримували не тільки виписки, але і пристойні рахунки. У 2018 році з’ясувалося, що компанія надавала рахунок на одну і ту ж послугу двічі. Компанія також запросила оплату з добровольців, які брали участь пілотному запуску технології. Сума рахунку могла досягати 3000 доларів. І це при тому, що реальної користі такі мінідослідження не приносили і захворювання не показували.
Один із співробітників зізнався, що подібні цифри виникали через особливості методики продажів uBiome. Замовивши одну послугу, клієнти через незнання або через неуважність часто підписувалися на шість додаткових.
При цьому з моменту появи стартапу до 2019 року кількість інвестицій продовжувала зростати в геометричній прогресії. І в цьому є величезна заслуга його засновниці Джесіки Річман. Її сили переконання вистачило не тільки на те, щоб забезпечити компанії початковий капітал в незрозумілій обивателю справі, але і для входження в список найвідоміших і важливих жінок у сфері високих технологій до 30 років (за версією 2014 року).
До слова, у 2018 році, коли Джесіці Річман виповнилося 44, вона виявилася в рейтингу лідерів охорони здоров’я до 40 років. Бізнес того вартий: до фіналу історії стартапу було опрацьовано понад 250 тисяч тестів, а до числа стратегічних партнерів приєднався гігант L’Oreal.
До першого мільйона в продажах справа не дійшла – в квітні 2019 року проти керівництва uBiome почалося розслідування, а стартап оголосив про банкрутство.
Practice Fusion
- Засновники: Райан Говард, Том Ланган
- Величина інвестицій: 150 млн доларів
Керівництво проєкту Practice Fusion складно було запідозрити в шахрайстві. Стартап успішно запустився і працював протягом декількох років аж до несподіваного для акціонерів і працівників продажу.
Цей сервіс покликаний був розміщувати і обробляти медичні записи в хмарному сховищі. В результаті праця лікарів скорочувався за рахунок того, що програма пропонувала індивідуальну для кожного пацієнта схему лікування.
На ділі проєкт отримував таємні дотації від фармацевтичних компаній за нав’язування певних препаратів. В ході розслідування з’ясувалося, що Practice Fusion тісно співпрацювала з виробником опіатів Purdue Pharma. Для користувачів спливало додаткове вікно з питанням про рівень болю пацієнта. Лікар автоматично проставляв галочку, а хворий отримував в списку рекомендованих ліків нав’язаний йому препарат.
Щоб врятувати компанію, знадобилися 145 млн доларів «відступних» на додаткову угоду з Міністерством юстиції США. Після цього проєкт був проданий, але прибуток від нього отримали тільки самі власники.
Чи можна вважати цей стартап тільки шахрайством? Можливо, навіть гірше. Хоча б тому, що в 2020 році спеціальний агент ФБР Тімоті Данхем офіційно звинуватив Practice Fusion в тисячах смертей американців через опіоїдну залежність.
Як Practice Fusion вдалося залишатися довгий час на плаву? Особливих секретів в схемі немає: тут спрацювали синтез добре підготовлених зв’язків і продумана стратегія врегулювання претензій з боку регуляторів.
Skully AR-1
- Засновники: Маркус і Мітч Уеллер
- Величина інвестицій: 13,5 млн доларів
Ще один проєкт, в якому верх взяла жорстока реальність, – «розумний» мотоциклетний шолом Skully AR-1. Стартап зібрав перший мільйон інвестицій всього за 45 хвилин перебування на майданчику Indiegogo, і це був безумовний рекорд серед проєктів платформи на 2014 рік.
Серед характеристик шолома були заявлені підвищена стійкість до вологи і подряпин, камера заднього виду, система управління з модулем hands-free і якісними динаміками для прослуховування музики. Попереду – широкий прозорий дисплей з керуванням, аналогічним Google Glass. Пристрій можна було отримати за попереднім замовленням за все за 1399 доларів.
Але в наступному році шолом так і не надійшов у продаж, а в 2016-му керівництво в особі Маркуса і Мітча Веллер оголосило себе банкрутом.
Причина провалу виявилася банальною. Бухгалтер компанії подала в суд на братів через розтрату залучених коштів. На отримані в 2015 році 11 млн доларів були придбані кілька мотоциклів і суперкарів, дорога техніка, а корпоративними картами оплачувалися незаплановані подорожі і номери в готелях класу люкс.
Є інформація, що близько сотні покупців все-таки отримали оплачені шоломи. Але заборгованість за інвестиційними рахунками такої виручки не перекрити.
У цій історії стартап міг жити досить довго за рахунок підігріву завищених очікувань аудиторії, в тому числі – інвесторів. Продукт виглядав інноваційним, але не вселяв побоювань за рахунок вдало продуманого ціноутворення.
Sixa
- Засновники: Микола Мінченко, Євген Нечаєв
- Величина інвестицій: близько 5 млн доларів від різних інвесторів (+ 2 млн доларів неофіційно)
Українська компанія Sixa (під керівництвом Миколи Мінченка і Євгенія Нечаєва) почала підкорення бізнес-вершин з ідеї помістити потужний віртуальний комп’ютер в оболонку програми. За задумом, користувачі могли вдаватися до технологічно складних операцій (наприклад, обчислень або VR-ігор), не змінюючи старого «заліза». У 2015 році горизонти хмарних сервісів тільки розширювалися, тому інвесторам задумка здалася більш ніж привабливою.
Після вкладень в розмірі 120 тисяч доларів від американського акселератора Y Combinator проєкт Sixa почав рости.
Через два роки світ обговорює вже інші технології в ніші віртуальної реальності. І Sixa представляє новий продукт – бездротовий шолом Rivvr, ідентичний HTC Vive. У першій партії виходить всього 4000 пристроїв, в основному за попереднім замовленням, але сама перспектива грати так, щоб нічого не заважало під руками, призводить геймерів в захват.
Навесні 2018 року компанія анонсує ще одну розробку – блокчейн – на хвилі популярності криптовалюти. Це приносить Sixa додатковий потік інвестицій не тільки з України, а й з Росії та США.
Реальність обнулила існування проєкту. У якийсь момент звіти партнерам від Миколи Мінченка почали приходити з великим запізненням. Терміни доставки шоломів замість травня 2017 перенесли на літо, а потім і зовсім на рік.
Причина перенесення банальна: брак батарей у всій першій партії. Компанії довелося заявити, що вона не може налагодити випуск, поки не знайде нового постачальника для заміни деталей. По третьому продукту взагалі не було новин.
Як результат – великий інвестор стартапу, Tandem Capital, першим відкликав вже перераховану половину з вкладених 3,5 млн доларів. Решта дев’ять інвесторів просто не встигли: контакт з компанією, як заявили пресі, був втрачений.
На даний момент у компанії Мінченка понад 400 тисяч доларів боргу по податках, два судових процеси за межами України і … відсутність банкрутства.
Засновники стартапу зробили ставку на своєчасність пропозиції, «потрапили в струмінь» і не прогадали. В якийсь момент, як свідчать очевидці, Мінченко допомагала піти від проблем тактика апеляції до авторитетів: нас вибирає компанія N, не довіряєте – зверніться до неї. Можна сказати, що в цьому випадку інвесторів підвела віра в чуже поручительство.
Zano (Torquing Group)
- Засновник: Айван Рідман
- Величина інвестицій: 3,5 млн доларів на краудфандинговому майданчику + 1,5 млн доларів, взятих у кредит
Про цей проєкт можна у всіх сенсах сказати: «Він так і не злетів!» Йдеться про розробку нанодрона, який при мінімальних розмірах володів функціональністю повноцінного FPV. Спочатку завданням квадрокоптера було відстежувати і повторювати траєкторію руху господаря, але потім команда стартапу вирішила додати до цього функцію зйомки фото і відео у високій роздільній здатності і панорам.
Щоб запустити стартап, компанія Torquing Group вирушила на краудфандинговий майданчик Kickstarter. Листопад 2015 року приніс їм інвестиції в розмірі 3,5 млн доларів. Як запевняють розробники, на цей момент вони були майже готові до серійного запуску. Було потрібно лише кілька невеликих доробок: функції бездротової зарядки, розпізнавання осіб та деякі інші.
Проєкт швидко здобув популярність ще до фактичного надходження в продаж. З’явилися додаткові попередні замовлення, не пов’язані з Kickstarter. Всі подробиці розробки і збірки висвітлювалися в ЗМІ, але дещо залишилося за рамками звітності. Наприклад, те, що компанія не розрахувала витрати на додаткове обладнання, необхідність будівництва заводу для виготовлення 15 тисяч дронів з самого початку.
Засновник Айван Рідман вважав, що люди зроблять максимум 1500 замовлень. Пара новеньких BMW, куплених членами ради директорів Torquing Group на зібрані кошти, теж виявилася «дуже потрібним» придбанням.
Проблеми з виконанням обіцянок почалися ще в першій половині 2015 року. Спочатку компанія не змогла впоратися з нестачею деталей, тому терміни поставок перших дронів були перенесені на кілька місяців. Потім замовлення стали отримувати тільки ті поодинокі покупці, що зареєструвалися на сайті продажів, але не на офіційному майданчику, де вже зібралося 12 тисяч заявок.
Але навіть щасливчики, до яких Zano дійшов, були далеко не раді. Вони скаржилися на низьку продуктивність дрона, його некерованість і погану розподільну здатність при зйомці фото і відео.
Проєкт Zano припинив своє існування в листопаді 2015 року з боргом в 1,5 млн доларів тільки за кредитами. Кошти користувачів Kickstarter теж пішли в небуття. Проте в британських ЗМІ ні компанію, ні керівника, що «вчасно» пішов з поста, в афері не звинувачують. Офіційна версія – підприємці просто не впоралися з великим обсягом завдань.
У випадку з цим стартапом спрацювала група тригерів. В ході кампанії використовувався метод «прочиненої завіси», коли виробництво висвітлювалося майбутнім покупцям у всіх деталях. Але головним гачком стали деталі продукту – зворушлива мініатюрність дрона, що протистоїть його потенційній продуктивності.
Задумка Айвана Рідман була непогана, але його попередні проєкти в робототехніці теж не вийшли в виробництво через недоробки і невідповідність очікуванням інвесторів.
Провал Zano ємко прокоментував один з конкурентів компанії Вернон Кершвелл: «Коли я почув про цей дрон, то подумав: це вражаюче, але, поміркувавши, зрозумів – способу реалізувати все, що задумала команда Рідмана, поки не існує».
Як отримати провал на мільярд
Всі ці стартапи закінчили своє існування не просто жалюгідно. За рамками історії Елізабет Холмс і Sixa – зниклі мільйони доларів ошуканих інвесторів, у uBiome і Zano – тисячі покупців.
Але не всі зі згаданих бізнес-ідей зазнали поразки тільки тому, що були задумані як шахрайство спочатку. Інновації в галузі охорони здоров’я – досить прибуткова сфера, і ті задуми, які були у Холмс на початку, зараз використовують інші компанії, наприклад, саму технологію безболісного забору крові.
Зовсім інша справа – обдурені очікування, як це було у випадку з квадрокоптером і шоломом, забезпеченим технологією доповненої реальності. При цьому обдуреними виявляються не тільки інвестори, а й самі засновники справи.
Так Zano став для Айвана Рідмана далеко не першим проєктом, в якому сміливі задуми ніяк не вкладалися в той обсяг ресурсів, що мав його цех розробників.
Тут і прихований перший компонент невдач більшості стартапів: великі надії, пропорційні кількості зроблених вкладень, без будь-якої реалістичною експертизи до початку запуску робіт за проєктом.
Ми у соцмережах: