Журналіст Макс Чафкін розповідає про те, як «тилізм» став домінуючим духом Кремнієвої долини.

Початок: випадок на шосе 17

Навесні 1988 року частина шахової команди Стенфордського університету вирушила на турнір у Монтерей на старому Volkswagen Rabbit. Їхати треба було через гори Санта-Крус чотирисмуговим каліфорнійським шосе 17 – одним із найнебезпечніших у штаті через круті повороти, погану погоду і диких тварин.

За кермом був Пітер Тіль – худий, пригнічений 20-річний студент, позбавлений почуття гумору. Він так і не потоваришував із однокурсниками за ті два з половиною роки, що вже провів у Стенфорді. Він не пив, не ходив на побачення, не сипав дотепами і, здавалося, був переповнений як ненаситними амбіціями, так і почуттям, що світ налаштований проти нього. Він був блискучим і страшним водночас – як згадувала його однолітка Меган Максвелл, «дивним, дуже дивним хлопчиком».

Тіль виляв між смугами, ледь не врізаючись в інші машини, а на довгих ділянках просто топив педаль акселератора. Коли з’явилися вогні патрульної машини, він зупинився і звернувся до поліцейського своїм звичайним незворушним баритоном:

«Що ж, я не впевнений, чи обґрунтовано концепцію обмеження швидкості. Можливо, вона є неконституційною. І це безперечно порушення свободи».

Неймовірно, але офіцер, здавалося, погодився з ним і відпустив із застереженням. Ще більш неймовірно: як тільки патрульний зник, Тіль знову натиснув на педаль газу так само сильно, як і раніше. Його здивованим пасажирам здавалося, що він був упевнений: до нього не застосовні закони не лише Каліфорнії, а й фізики.

«Я не пам’ятаю жодного матчу з того турніру, – каже один із учасників поїздки, якому зараз за 50. – Але я ніколи не забуду, як ми туди діставалися».

У цій історії на шосе 17 проглядаються всі характерні риси майбутнього мільярдера: рефлексивна суперечність, необґрунтована впевненість, неймовірно сприятливий результат. Усе це ми вже бачили як у Тілі, так і в компаніях, які він допомагав створювати.

Формування особистості

Студентські роки та булінг

Тіль не міг похвалитися популярністю ні в дитинстві, ні в Стенфорді. Однокласники захоплювалися його розумом, але вважали незрозумілим та зарозумілим. Це зробило його мішенню для знущань.

«Якщо згадати все, що ми робили, стає очевидним, що це був булінг, – зізнається один із його постійних мучителів. – Я завжди думав, що Тіл має список людей, яких він хотів би вбити, і я безперечно в цьому списку».

Подорослішавши, Тіль став не так впевненим у собі, як зневажливим. За словами приятеля, він ходив з виразом обличчя, яке говорило: «Йди до біса, світ». Потішалися над ним і в Стенфорді. Тіль був вихований німецькими іммігрантами-євангелістами і вважав себе честолюбним Вільямом Ф. Баклі. Консервативність у Стенфорді була чимось незвичайним, і Тіль вважав навіть Інститут Гувера розсадником лівих антагоністів.

«Він дивився на лібералів як на людей, котрі йому не подобалися, – розповідає його однокурсник. – Те, як ставилися до нього в Стенфорді, наклало на нього величезний відбиток». Тіль став відточувати у собі нову особистість – правого провокатора. Він жартома заявив про створення фальшивої благодійної організації «Ліберали за мир», а однокурсникам сказав, що стурбованість апартеїдом у Південній Африці перебільшена.

Stanford Review: перше підприємство

У 1987 році Тіль висловив свою образу запуском правої газети Stanford Review – свого першого підприємства і початку мережі, яка зрештою розширилася і зайняла домінантне становище у Кремнієвій долині. Основне нововведення Тіля в Review полягало в тому, щоб пов’язати вузькі інтереси невеликої еліти консервативних студентів із панівною національною політикою.

Необов’язкові внески у розмірі $29 на рік, що стягуються студентською профспілкою, стали втіленням лібералізму, заснованого на податках і витратах, а план включення небілих авторів, таких як Зора Ніл Херстон, в курс західної культури – загрозою на рівні цивілізації. У листі про збір коштів говорилося, що професор веде курс із зачісок для чорних. Це спричинило потік донатів і допомогло привернути увагу міністра освіти Рональда Рейгана.

Газета також писала про секс. У першому випуску було опубліковано сатиричну колонку «Визнання сексуального збоченця», в якій автор виступав проти гомосексуалізму, представляючи його як залежність і називаючи геїв «протиприродними». В останній рік навчання Тіля його близький друг і співавтор Кіт Рабуа стояв біля будинку одного зі стипендіатів Стенфорда і кричав: «Педик! Ти помреш від СНІДу!». Через два дні Review опублікував статтю, в якій гаряче захищав цього студента.

Тіль продовжив вихваляти Рабуа як мученика свободи слова у книзі «Міф про різноманітність», написаній у співавторстві з Девідом Саксом. Провокаційність книги цілком пояснюється цілеспрямованим бажанням Тіля викликати певну реакцію. Він хотів залишити свій слід і, напевно, знав, що виступ на захист хлопця, який кричав «Помри, педик!» на площі елітного вишу, неодмінно буде помічено.

Невдачі після Стенфорда

Роки Тіля після Стенфорда виявилися невдалими. Робота в компанії вищого дивізіону не трансформувалася на місце клерка Верховного суду, як він розраховував, а робота трейдером деривативів у Credit Suisse на Манхеттені не мала успіху. Він планував повернутися додому, в те місце, де повно молодих людей, які досягли великих успіхів, переконаних у власній геніальності та прагнуть розбагатіти: в Кремнієву долину.

«Його не зламав досвід життя в Нью-Йорку, – розповідає тодішній близький друг. – Він був готовий взяти все у свої руки».

Тіль, можливо, найвпливовіший герой найвпливовішої індустрії світу. Інші персонажі Кремнієвої долини, такі як Джефф Безос, Ілон Маск і навіть ті, хто не запускає регулярно ракети в космос, можливо, більш відомі широкому загалу. Але Тіль — справжній кумир Долини, єдина людина, яку найбільше звеличують і яку наслідують молоді шукачі та магнати покоління мілініалів. Лідер культу руйнування.

Стратегія бліц-масштабування, яку він та його співробітники вперше застосували у PayPal, стала основою для цілого покоління стартапів, від Airbnb до WeWork. Його найлегендарніша ставка — дати $500 тисяч соціально неадаптованому другокурснику Гарварда в обмін на 10% сайту під назвою TheFacebook.com — виділяється не так величезним економічним прибутком, який він у результаті отримав, а скоріше умовами, які він заклав у цю угоду. Тіль пообіцяв Марку Цукербергу, що той стане абсолютним диктатором компанії. Ніхто, навіть рада директорів Facebook, не може його зняти. Подібні маневри застосовувалися у багатьох портфельних компаніях Тіля, включаючи Stripe та SpaceX, і сьогодні у всій галузі це скоріше норма, ніж виняток.

Тіль не просто робив щось сам, даючи іншим можливість помічати та повторювати. Він навчав своїм методам стажистів-засновників у Стенфорді на основі систематизованого досвіду багатьох компаній, заснованих його колишніми співробітниками – так званою мафією PayPal. Пізніше він зібрав свої думки у книзі «Від нуля до одиниці». Вона стала бестселером почасти тому, що обіцяла відкрити шлях до багатства в масштабі Тіля, а почасти тому, що ексцентричність Тіля-студента в ній була сформульована у повноцінну ідеологію. У книзі, серед іншого, стверджується, що засновники подібні до богів, що монархії більш ефективні, ніж демократії, і що культи — правильніша організаційна модель, ніж консультації з питань управління. А найбільше в ній вихваляється порушення правил. Тіль із бравадою повідомляє, що із шести засновників PayPal четверо конструювали бомби в середній школі.

Ідеї ​​ці надзвичайні — але, безсумнівно, виділяються на тлі всього іншого. Упродовж десятиліть у Кремнієвій долині домінувала міфологія Стіва Джобса. Головний СЕО-хіпі стверджував, що технології можуть бути формою творчого самовираження, і переконав покоління підприємців у тому, що вони мають винаходити продукти, які покращать життя їхніх клієнтів. Це була система цінностей “велосипед для розуму”, за словами засновника венчурної компанії Elevation Partners Роджера Макнемі, і вона просочилася в багато найуспішніших компаній 1990-х і 2000-х років.

Тіль зневажає контркультуру (він відносить початок занепаду Америки до фестивалю Вудсток) і зневажає поняття творчості як такої. Для Тіля мета заснування компанії – керувати власною долею. “Стартап – це зухвалий проєкт, в якому ви можете досягти певної майстерності”, – пише він. Ці ідеї близькі новому поколінню підприємців, що досяг повноліття після фінансової кризи. Тіль радить нехтувати нормами і прагнути прибутку, а не впливу. «Тільки одне може дозволити бізнесу подолати щоденну жорстоку боротьбу за виживання, – пише він. – Монопольний прибуток». Його найкращий учень — це Марк Цукерберг, який побудував монополію у своїй галузі та використав її, щоб руйнувати конкурентів і отримувати від рекламодавців дедалі вищі гонорари — і який стверджує, що така хижацька поведінка — благо для суспільства.

PayPal: революція платежів

Початок партнерства з Левчином

Все почалося спекотним літнім днем 1998 року. В інженерному центрі Стенфорда Тіль розговорився з незграбним 23-річним хлопцем, який був блискучим програмістом Максом Левчином. Через день Тіль, зібравши серед друзів і сім’ї певний капітал, заявив Левчину, що хоче інвестувати в його стартап, що зароджується. Той робив програмне забезпечення для Palm Pilots.

Наприкінці цього року вони почали експериментувати з тим, як власники пристроїв можуть передавати один одному боргові розписки. Вони назвали цей сервіс PayPal, і Тіль, який очолив підприємство, швидко побачив його революційні можливості.

Революційне бачення цифрової валюти

Отримавши гроші через PayPal, ви можете переказати їх на банківський рахунок або залишити всередині системи та використовувати для оплати іншим людям. Це, як зрозумів Тіль, перетворює сервіс на цифрову валюту, яку не можна відстежити. Тіль вважав, що це еквівалент рахунку у швейцарському банку, і хвалько заявляв репортерові Wired, що це може призвести до «ерозії національної держави».

Тіль укомплектував компанію колишніми редакторами Stanford Review і насаджував свої лібертаріанські ідеї у великих та малих формах. Співробітники PayPal могли запізнюватися на збори, але мали заплатити по $1 за кожну хвилину запізнення, при цьому Айн Ренд була чимось на зразок обов’язкового читання.

Компанія орендувала свій перший офіс над магазином канцелярських товарів та французькою пекарнею в центрі Пало-Альто. Програмісти Тіля створили невелику програму, щоб відстежувати кількість нових облікових записів. Це число демонструвалося на екрані Тіля у вигляді невеликої рамки під назвою «Індекс світового панування». Щоразу, коли до сервісу приєднувався новий користувач, програма видавала звук дзвіночка.

---

Суперництво з Ілоном Маском

X.com: сусіди-конкуренти

На той час у Долині було так багато конкуруючих платіжних компаній, що на тому ж поверсі опинилася одна з них. X.com фінансувався краще, ніж PayPal – у компанії був відомий інвестор Майкл Моріц із Sequoia Capital та харизматичний засновник, який на той час уже продав один стартап приблизно за $300 млн. Його звали Ілон Маск.

Маск не знав, що інженери на іншому кінці сходового майданчика працюють над електронними грошовими переказами. X і PayPal користувалися одним і тим же сміттям у провулку за будівлею, та інженери PayPal одного разу заявили, що знайшли документи, що описують схему платежів X з використанням інтернету, а не Palm Pilots, а також систему створення реферальних винагород. Вони включили ці ідеї до стратегії PayPal.

Деякі співробітники X вірять, що так було, але Маск сумнівається. «Вважаю, це можливо, – каже він. – Але загалом це однаково сказати: “Ти вкрав мою ідею про політ на Місяць”». Незважаючи на те, що Маск вже давно перейшов на роботу з Tesla і SpaceX, він відчуває складні почуття до Тіля, частково через те, що сталося потім.

Злиття та неминучий конфлікт

Зміщення акценту PayPal на інтернет та виплата новим користувачам реферальних винагород стимулювали зростання компанії. У листопаді 1999 року клієнтська база PayPal становила кілька тисяч жителів. Навесні показник досяг 1 млн. Це був майже безпрецедентний темп зростання, але це означало, що PayPal витратив близько $20 млн із $28 млн на комісійні виплати. Збитки та схожість бізнесів переконали Тіля та Маска об’єднати компанії.

Тіль пішов невдовзі після злиття. «Я б не сказав, що ми є нафтою і водою, але ми досить сильно відрізняємося, – каже Маск, який після злиття став генеральним директором. – Пітеру подобається майстерність інвестицій – начебто гра у шахи. Я не проти, але я в основному займаюся проєктуванням та дизайном. Я не інвестор. Мені здається, що використовувати чужі гроші – це не круто».

Сторонній спостерігач, який чув, що кожен з них думає про інше, висловився лаконічніше: «Маск думає, що Пітер – соціопат, а Пітер думає, що Маск – шахрай і хвалько».

Переворот: повернення Тіля

Здавалося, що Маск виграв боротьбу влади, але Тіль залишив пастку як своїх заступників, включаючи Левчина, на високих ролях. Маск не усвідомлював, що його оточує команда, лояльніша до Тіля, ніж до нього. Того ж року Маск виїхав із міста у двотижневу поїздку. Поки він був у повітрі, група змовників, прихильників Тіля, вирушила на зустріч із головним спонсором компанії, Моріцем, у його офісі на Сенд-Хілл-роуд. Вони вимагали, щоб їхній патрон повернувся на чолі компанії.

Після того, як Моріц неохоче погодився, Тіль скористався своєю перевагою. На засіданні правління, за словами кількох свідків, він висунув пропозицію, щоб PayPal передала всі свої гроші його хедж-фонду Thiel Capital, щоб він міг скористатися економічними потрясіннями в країні, спричиненими вибухом міхура доткомів. Моріц вирішив, що це жарт, але Тіль спокійно пояснив, що має намір зробити ставку на падіння відсоткових ставок.

Філософський розкол

Ідея Тіля була відкинута, але Моріц був лютий. Жоден венчурний капіталіст і жоден технологічний підприємець, що поважає себе, навіть не подумав би запропонувати ризикнути обмеженими грошима стартапу на спекуляціях – особливо спекуляціях, які можуть збагатити особисто генерального директора. Той факт, що Тіль запропонував це незабаром після здобуття посади СЕО не зовсім шляхетним чином, викликав подвійне роздратування.

Тіль та Моріц продовжували сваритися. Почасти це було з тим, що Моріц спочатку інвестував у компанію Маска, а не Тіля. Але також їхнє протистояння відбивало все, чим Тіль відрізнявся від Моріца, Маска та майже всіх важливих постатей у Кремнієвій долині, які були до нього. За словами Моріца, «у глибині душі Пітер – людина з хедж-фонду», а не підприємець.

Було звичним, що засновники вкладають усі свої сили в компанії, щоб вирости якнайбільше і, якщо звернутися до міфології Кремнієвої долини, змінити світ на краще. Згідно з цією логікою, Тіль мав стікати кров’ю заради PayPal, а не планувати зростання свого інвестиційного портфеля. Але Тіля не хвилювали поняття пристойності в Кремнієвій долині. І це відкрило всесвіт стратегій, які його попередники ніколи не наважувалися випробувати.

---

«Злам зростання» та порушення правил

Стратегічні переваги через порушення норм

При Тілі готовність PayPal ігнорувати банківські правила стала ключовою стратегічною перевагою. Фінансові установи зобов’язані підтверджувати особу клієнтів, перевіряючи ідентифікаційні дані, але PayPal, яка, за їх твердженням, технічно не вважається банком, особливо цього не прагнула. Компанія також не заважала людям використовувати гроші, які вони кладуть на свої рахунки з незаконною метою.

Механізм, який PayPal використовувала для повернення коштів клієнтів, був технічно заборонений компаніями, які випускають кредитні картки. Коли ці компанії поскаржилися, PayPal просто вибачилася. Сьогодні використання нестійких або сумнівних з етичної точки зору хитрощів з метою зробити стартап непереборно більшим за конкурентів відоме як «злам зростання». Цей підхід використовують підприємці у всій галузі. Вони всі хочуть досягти того самого, що й сам Тіль.

Тріумфальний результат

Через рік після того, як він став генеральним директором, eBay купила PayPal за $1,5 млрд. Худий шаховий ботанік перетворився на мільярдера, співзасновника PayPal та Palantir, і, можливо, найбільшого венчурного інвестора свого покоління, який паралельно підтримує такі ультраправі ідеї, як висування кандидатури Дональда Трампа в 2016 році.

---

Тиль як ідеолог нового капіталізму

«Від нуля до одиниці»: маніфест тилізму

Тіль не просто робив щось сам, даючи іншим можливість помічати та повторювати. Він навчав своїм методам стажистів-засновників у Стенфорді на основі систематизованого досвіду багатьох компаній, заснованих його колишніми співробітниками – так званою мафією PayPal. Пізніше він зібрав свої думки у книзі «Від нуля до одиниці». Вона стала бестселером почасти тому, що обіцяла відкрити шлях до багатства в масштабі Тіля, а почасти тому, що ексцентричність Тіля-студента в ній була сформульована у повноцінну ідеологію.

У книзі, серед іншого, стверджується, що засновники подібні до богів, що монархії більш ефективні, ніж демократії, і що культи – правильніша організаційна модель, ніж консультації з питань управління. А найбільше в ній вихваляється порушення правил. Тіль із бравадою повідомляє, що із шести засновників PayPal четверо конструювали бомби в середній школі.

Протистояння з філософією Стіва Джобса

Ідеї ці надзвичайні, але безсумнівно виділяються на тлі всього іншого. Упродовж десятиліть у Кремнієвій долині домінувала міфологія Стіва Джобса. Головний СЕО-хіпі стверджував, що технології можуть бути формою творчого самовираження, і переконав покоління підприємців у тому, що вони мають винаходити продукти, які покращать життя їхніх клієнтів. Це була система цінностей «велосипед для розуму», за словами засновника венчурної компанії Elevation Partners Роджера Макнемі, і вона просочилася в багато найуспішніших компаній 1990-х і 2000-х років.

Тіль зневажає контркультуру (він відносить початок занепаду Америки до фестивалю Вудсток) і зневажає поняття творчості як такої. Для Тіля мета заснування компанії – керувати власною долею. «Стартап – це зухвалий проєкт, в якому ви можете досягти певної майстерності», – пише він. Ці ідеї близькі новому поколінню підприємців, що досяг повноліття після фінансової кризи.

Тіль радить нехтувати нормами і прагнути прибутку, а не впливу. «Тільки одне може дозволити бізнесу подолати щоденну жорстоку боротьбу за виживання – монопольний прибуток», – пише він. Його найкращий учень – це Марк Цукерберг, який побудував монополію у своїй галузі та використав її, щоб руйнувати конкурентів і отримувати від рекламодавців дедалі вищі гонорари, стверджуючи при цьому, що така хижацька поведінка – благо для суспільства.

Вплив на Facebook і Марка Цукерберга

Легендарна інвестиція та її умови

Тіль, можливо, найвпливовіший герой найвпливовішої індустрії світу. Інші персонажі Кремнієвої долини, такі як Джефф Безос, Ілон Маск і навіть ті, хто не запускає регулярно ракети в космос, можливо, більш відомі широкому загалу. Але Тіль – справжній кумир Долини, єдина людина, яку найбільше звеличують і яку наслідують молоді шукачі та магнати покоління мілініалів.

Його найлегендарніша ставка – дати $500 тисяч соціально неадаптованому другокурснику Гарварда в обмін на 10% сайту під назвою TheFacebook.com – виділяється не так величезним економічним прибутком, який він у результаті отримав, а скоріше умовами, які він заклав у цю угоду. Тіль пообіцяв Марку Цукербергу, що той стане абсолютним диктатором компанії. Ніхто, навіть рада директорів Facebook, не може його зняти.

Подібні маневри застосовувалися у багатьох портфельних компаніях Тіля, включаючи Stripe та SpaceX, і сьогодні у всій галузі це скоріше норма, ніж виняток. Стратегія бліц-масштабування, яку він та його співробітники вперше застосували у PayPal, стала основою для цілого покоління стартапів, від Airbnb до WeWork.

Складні відносини з протеже

Тіль не контролює Цукерберга, та їх відносини, м’яко кажучи, складні. Він продав велику частину своїх акцій, як тільки компанія стала публічною. Акції падали, а слідом за ними і моральний дух. Щоб згуртувати працівників, Цукерберг запросив Тіля на загальні збори в штаб-квартирі, але у результаті той просто образив їх.

«Моєму поколінню були обіцяні колонії на Місяці. Натомість ми отримали Facebook».

Але весь цей час Тіль залишався довіреною особою Цукерберга, незважаючи на те, що особисто підтримував антагоністів Facebook, включаючи Джеймса О’Кіфа, правого провокатора, який створював підставні відеоролики, які намагаються викрити передбачувану упередженість Facebook до консерваторів, і Чарльза Джонсона, який допомагав створювати компанію розпізнавання осіб Clearview AI.

Конфлікт інтересів і політичні інтриги

Clearview зібрала свою гігантську базу даних осіб, використавши фотографії з профілів Facebook, що компанія вважає порушенням угоди користувача. За словами Джонсона, він представив Clearview як перспективний бізнес та лазівку для «знищення» Facebook, коли просив у Тіля грошей. Тіль, який, будучи членом правління Facebook, повинен був діяти на користь компанії, все одно вклався в Clearview.

Також Джонсон зізнався, що Тіль використав його як канал для поширення власного листування з іншим членом правління Facebook Рідом Гастінгсом, який критикував Тіля за підтримку Дональда Трампа. У будь-якій нормальній компанії така відсутність лояльності стає підставою для звільнення. Але з ради директорів вийшов саме Гастінгс, а не Тіль, і Цукерберг ніяк не покарав свого наставника.

За словами двох колишніх співробітників Facebook, це почасти пояснюється тим, що Цукерберг цінує відвертий підхід Тіля, а почасти тим, що бачить у ньому політичного союзника.

Таємна домовленість з Білим домом

У 2019 році Цукерберг постав перед Конгресом і відповідав на запитання щодо своєї цифрової валюти. Тіль приєднався до нього, Джареда Кушнера, Трампа та їх подружжя у Білому домі. Предмет обговорення не розголошується, але пізніше Тіль зізнався своїй довіреній особі, що Цукерберг дійшов порозуміння з Кушнером під час обіду. Він пообіцяв, що Facebook і далі не перевірятиме політичні виступи, а значить кампанія Трампа зможе публікувати все, що захоче.

Після цього обіду Цукерберг зайняв вичікувальну позицію щодо консервативних сайтів. Наприкінці жовтня Facebook запустив додаток новин, де були представлені сайти, які компанія назвала «глибоко поінформованими і добре підготовленими». Серед публікацій, що рекомендувалися, був сайт Стіва Беннона Breitbart, хоча він позиціювався як союзник альтернативних правих і колись включав розділ, присвячений «чорній злочинності».

Довгострокові наслідки альянсу

Цукерберг продовжував слідувати стратегії невтручання навіть після того, як суперечливий контент став викликати обурення серед працівників Facebook. Компанія відмовилася видаляти дописи Трампа, які містили неправдиву інформацію про голосування поштою та заклики до насильства, що призвело до масових протестів співробітників і виходу деяких ключових керівників.

Тіль тим часом продовжував свою подвійну гру, публічно захищаючи Facebook від регуляторних атак, водночас підтримуючи компанії та ініціативи, які прямо конкурували з інтересами соціальної мережі. Його інвестиції в альтернативні платформи та технології стеження викликали питання про справжні мотиви його лояльності до Цукерберга.

Спадщина впливу

Історія відносин Тіля з Facebook демонструє, як один інвестор може кардинально змінити траєкторію розвитку цілої індустрії. Його філософія надання засновникам необмеженої влади стала стандартом у Кремнієвій долині, але водночас породила питання про відповідальність та підзвітність технологічних гігантів.

Незважаючи на всі суперечності, Тіль залишається однією з найвпливовіших фігур сучасного технологічного світу. Його здатність маніпулювати за лаштунками, підтримуючи лояльність ключових фігур індустрії, робить його справжнім «сірим кардиналом» Кремнієвої долини. Питання лише в тому, чи його довгострокова стратегія служить інтересам інновацій та суспільного блага, чи є частиною більш складної політичної гри, наслідки якої ще тільки розкриються.